"Люблю думати про смерть, це мотивує простіше ставитися до багатьох речей" , - Надія ГЕРБІШ, письменниця, перекладачка У кожній жінці живе маленька дівчинка. У мені вона ніколи не зникає. Цілеспрямована й уперта. Моя душа вдягнута в картату сорочку і яскраві плетені шкарпетки. Коли починаєш жити подіями, згодом розумієш, що відсторонюєшся від себе. У найщільнішому графіку має залишитися час на доколупування до себе, на молитву. Бог ніколи не ґвалтує. Будь-який мій вибір – тільки мій. Віра сліпа – я заплющую очі, лечу й знаю, що Він мене впіймає. Дитиною думала, що люди самі не говорять, то замість них промовляє Бог. Я біжу, витягнувши перед собою руки у строкатих рукавичках на кожен пальчик, і кричу: "Мамо!" Така найяскравіша згадка про дитинство.