Надійка Гербіш
31 липня (Пт) 2020, 12:37
"Ми живемо на краю вулкана" - про книжку

«Ми живемо на краю вулкана» - це ще одна моя «воєнна» книжка, яка вийшла цього літа. Художня проза для дітей, однак повністю виснувана із історичних фактів, документів, спогадів очевидців. У ній ідеться про єврейське ґетто в Збаражі в період Другої світової. Якщо «Яблука війни», яку показувала вам учора, писалася в аеропортах і готелях, після довгих ресторанних розмов із вдумливими колегами з усього світу, із дихання на повні груди й відкритості серця всім вітрам, то "Вулкан" писався геть інакше: у болісному, глибокому зануренні. Я ходила вулицями, про які писала. Стояла на місці, на якому мала би стояти Естер, живучи (виживаючи!) в ґетто, і спостерігала за тим, що вона могла би бачити. Яка перспектива відкривалася з кожного клаптика тої землі – і які думки могла розворушувати всередині.

31 липня (Пт) 2020, 12:33
"Яблука війни" - про книжку

  Ця книжка – не про війну. Не стільки про неї. Тут є дівчинка, яку звати Софія. Є її батьки. Тато – колишній вояк Української галицької армії, візійний патріот-із-цілого-серця, який під тиском обставин змушений був переїхати з родиною із Жовкви до Сполучених Штатів; страждає від посттравматичного розладу. Мама – жінка, яка не втомлюється жити, святкує кожен день, ставить питання вголос, вчить нову мову і нові танці, вбирає нову культуру, водночас привносячи в неї власну; купує овочі просто тому, що вони незнайомі їй і мають яскравий колір, товаришує з чорношкірою продавчинею фруктів і чорношкірим пастором, який пише смішні оголошення. Мама відмовляється жити у співзалежних взаєминах усередині своєї сім’ї, а воєнній травмі минулого, яку серед жінок не прийнято називати вголос, не дозволяє визначати своє «тепер».

24 липня (Пт) 2020, 18:38
Про мушлі і серце

У кожного – кожної – з нас є свій страх. Маленький чи великий; видимий чи прихований; таємничий чи зрозумілий; набутий чи міцно вкорінений у генетичну пам’ять. Ми носимо свої страхи всередині себе, ховаючи їх від світу. А ховаючи їх, ховаємося з ними й самі. У кожного з нас є своя мушля; ми ніколи не відкриваємо іншим геть усього. Ми завжди трохи на самоті. Я думаю про цю метафору мушлі – і думаючи так, здається, чую прибій. Наслухаю його, і тепер уже в тій метафорі відчуваю не лише самотність.  Кожна ж мушля оберігає безборонного молюска від болю і загроз. Але навіть тоді, коли його самого – вразливого, тоненького, майже прозорого – уже немає, та броня, той панцир, який він наростив, аби захиститися від свого болю, залишається – і стає важливим будівельним матеріалом або ж просто красивим нагадуванням комусь, хто приходить до великої води втишувати серце і не забуває дивитися під ноги.

шаблоны для dle 10.1
русский torrent
Кино Свин - Скачать фильмы бесплатно
Мене звуть Надійка.
Письменниця і перекладачка,
пригодошукачка і мандрівниця.
Закохана дружина і
щаслива мама.
Полюю за натхненням
і з радістю ним ділюся.
Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
Нові книжки
Мітки
100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, rights management, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Греція, Дім Мрії, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, домівка, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, Хрущик, Хутір Тихий, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, есеї, карантин, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, труднощі перекладу, фото, цінності, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори, історія
Instagram
Follow
Підписатися на розсилку
Visited map

visited 15 states (6.66%)
комірка
Monastyrski © 2014-2020