1. Мене звуть Надійка. Люблю тих, хто називає мене саме так. І майже щоразу подумки (абсолютно мимовільно) дистанціююся від людей, які називають мене Надею. Зате у мене аж дві бабусі Наді. Власне, мамина мама Надя і взяла з неї, на той час уже помітно вагітної, обіцянку назвати дитину на її честь, якщо дитина виявиться дівчинкою. Мама чекала хлопця, тож погодилася одразу. Словом, Надійка, не Надя, ні. 2. Дуже люблю всілякі родинні історії. У дитинстві я часто докучала рідним з проханням «розказати мені історію». На щастя, тих історій був добрий мішок, а рідні вміли розказувати майстерно. Особливо дідусь.