Мені так прикро, що я не відповідаю на листи. Зараз кілька сотень повідомлень лежать у моїх скриньках без відповіді. Більшість написана людьми, котрі вміють бути небайдужими. Котрі прочитали мої книжки й захотіли поділитися теплом зі мною. Котрі спромоглися виділити крихту часу, аби подякувати й підбадьорити. І мені так хочеться відповісти їм тим самим.
У дитинстві я мріяла бути письменницею. Мріяла, як поштарка приноситиме мені щотижня мішок листів – і я сідатиму на підлозі, обкладаючись цими дорогоцінними папірцями, і читатиму-читатиму. І обов’язково відповідатиму кожному адресанту. Від руки.
А ще я дуже обурилася, коли дізналася, що зазвичай письменники не відповідають своїм читачам; за них то роблять секретарі. Я сказала собі, що ніколи не стану такою.
Моя мрія здійснилася. Листи приходять, електронні й паперові. Прекрасні люди із золотими руками інколи присилають нам із Данусею якусь невимовну красивість (як то маленьку скульптурку, малюнок, книжку, вив’язані шкарпетки, зшитого власноруч зайчика чи так само власноруч зробленого записника), і мені страшенно хочеться то все показати, розповісти про добрих чарівників…
Та час біжить, і я щодня сподіваюся, що, можливо, це вдасться зробити «завтра».
Щодня я намагаюся викроїти хоч малесеньку хвильку, аби відповісти на котрогось листа. А інші продовжують сумно лежати без відповіді…
Пробачте мені, будь ласка. Насправді, я дуже ціную те, що ви мені пишете. І я старатимуся частіше заглядати до скриньок. Обкладатися вашими добрими словами й зігріватися ними.
Пробачте моє мовчання. Мені так хочеться ділитися теплом, особливо зараз, особливо всупереч тому, що відбувається. Так хочеться розповідати про важливі уроки, котрі засвоюю зараз від Батька. Слова тісняться всередині мене й просяться назовні. Я обов’язково їх проговорю й напишу колись.
Просто зараз час сіяти. У маленьку доню, котра росте й дуже потребує уваги. У найрідніших, у церкву, місто, у людей, котрі приїхали сюди, позбавлені свого дому. У країну, за котру зараз так нестерпно боляче.
Вірю, що колись буде час і сили на всі ці слова. А зараз я потрохи буду намагатися виписувати їх тут. 

Бережіть себе. І пишіть, коли зможете. Дякую.