Цілий рік я не вела своєї рубрики про найкраще в місяці, закинувши і блоґ, і взагалі, здебільшого, писанину (фейсбучок не рахується). А шкода – бо стільки буденних і особливих див і маленьких одкровень губляться в пам’яті в звичних рутинах і великих змінах, без яких не обійтись.  Особливо шкода тоді, коли дорогі мені людей пишуть і говорять про те, що чекали цих от щоденникових записів практично ні-про-що, а вони все не з’являлися. Боюсь, з роками всередині мене визріває надміру утилітарний підхід до власної позафейсбучної писанини. І цьогоріч спробую із цим хоч трішки поборотися. Передусім заради тих дівчат, які впродовж цілісінького року не втомлювалися мені нагадувати про цей бложик – і його щоденникову функцію. І заради власної свободи як антоніма утилітаризму.