Надійка Гербіш
лютого 02 (Сб) 2019, 18:40
Найкраще в місяці – січень

Цілий рік я не вела своєї рубрики про найкраще в місяці, закинувши і блоґ, і взагалі, здебільшого, писанину (фейсбучок не рахується).

А шкода – бо стільки буденних і особливих див і маленьких одкровень губляться в пам’яті в звичних рутинах і великих змінах, без яких не обійтись. 

Особливо шкода тоді, коли дорогі мені людей пишуть і говорять про те, що чекали цих от щоденникових записів практично ні-про-що, а вони все не з’являлися. Боюсь, з роками всередині мене визріває надміру утилітарний підхід до власної позафейсбучної писанини. І цьогоріч спробую із цим хоч трішки поборотися. Передусім заради тих дівчат, які впродовж цілісінького року не втомлювалися мені нагадувати про цей бложик – і його щоденникову функцію. І заради власної свободи як антоніма утилітаризму.

Найкраще в місяці – січень

Зміна місяця Моя дитина, якій якраз у січні виповнилося п’ять років, зовсім уже наприкінці місяця, пішла в садочок на повний день – уперше! Так казати однозначно некрасиво, але я ледь стримала себе, щоб не вигукнути «Свобода!» - бо попри те, що шалено люблю проводити з нею час (про це можна здогадатися вже з того, що до 5 років вона 92 відсотки часу, окрім моїх відряджень, була поруч зі мною – а я, на хвилиночку, повернулася до роботи, коли їй було два тижні!), моє теперішнє робоче й громадське навантаження зросло настільки, що намагання жонглювати цим усім, коли поруч дитина, яка не має ще братиків чи сестричок, на яких можна було б перемкнути увагу, виносило мені мозок. Працюючі мами, які інвестують в своїх дітей максимум часу – героїні. Я люблю бути героїнею, люблю дитину і роботу, але і дитині, і роботі, і геройству потрібна здорова versus виснажена і нещасна я, тож ось. Тим паче, садочок у нас приватний і просто чудовезний. Тепер дуже прошу ваших молитов, щоби ми не хворіли, Дануся могла відвідувати свою «Розвивайку», а мама чудової дівчинки нарешті трохи дозволити напіввинесеному мозку стати на місце.

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Робочий проект місяця Минулого жовтня до моїх робочих територій, що охоплювали Східну Європу та Нордичні країни (виявляється, Скандинавія – не надто політкоректний термін у цьому аспекті), додалася й решта Європи, тож викликів (як і робочих годин) стало більше. Але сказати, що я люблю свою роботу – серйозна недооцінка, і щойно трохи розрулю великі додаткові проекти, планую почати писати про різні важливі аспекти в міжнародному управлінні книжковими правами тут, наприклад, раз у місяць.

Творчий проект місяця Я дописала книжку. Це треба було написати великими літерами і максимально збільшеним шрифтом, зі знаками оклику й на червоно. Але обійдемося констатацією факту. Це третя і завершальна книжка відзначена журналом Forbes мандрівної трилогії для дітей «Мандрівки з Чарівним Атласом» – і вона далася мені найважче. Тому що про Париж! А про Париж усі все знають, і ним нікого не здивуєш. Але я спробувала. Кілька пів-ночей, парочка-друга вихідних – і текст нарешті дописався і полетів у рідне ВСЛ. Коли чекати з друку – поки не знаю, однак сподіваюся, що вже цьогоріч. Книжка буде хороша і про любов).

Викладацький проект місяця Одна з найкращих терапій - книжкова. Одне з найприємніших інтелектуальних задоволень - говорити про улюблених героїв і приховані сенси в текстах улюблених авторів, тож перша моя толкінівська лекція на cowo.guru була і викликом, і щастям, і насолодою від спілкування з людьми, які взялися його читати вдумливо й із задоволенням.

Тут – відео: перша частина, друга частина.

Інтерв’ю місяця Остання «публічна» подія року минулого і перша - нового були радійними (телефон править на "радісними" - і не дарма). Спершу я начитувала свої тексти для тернопільської студії Суспільного, а тоді давала два інтерв’ю неземній Маріанні Бондарьковій в київській студії Світлого (тут можна подивитися фоточки і послухати програми). У січневому номері журналу «Твой малыш» вийшло моє мікро-інтерв'ю як із блоґеркою (несподівано, і все ж!), а я запрацювалася і провтикала купити примірник. Якщо у когось завалявся, жбурніть одненьким у мене, будь ласка!

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень


Книжка місяця «Моє сторіччя» Ґюнтера Ґрасса – дуже-дуже хороша. Бездоганне потрапляння в мій смак – історія турбулентного століття Німеччини через маленькі історійки «дрібних» людей.

Культурна подія місяця Минулого місяця ми з нашим «мамським» мали гіперособливий культурний досвід: запаслися пледами й термосами й поїхали в сільський "клуб" на виставу "За двома зайцями", яку ставила молодь і підлітки з двох крихітних галицьких селищ - Розношинці та Красносільці.
За кермом бусика з мамсько-пасажирками був збаразький бджоляр - небагатослівний чоловік з дуже крутим метафоричним мисленням.
- У мене було враження пост-апокаліпсису. І того, що навіть там show must go on, - сказав він по виставі.
І хоч як ми з дівчатами вправлялися в гостроязикості опісля, але вигадати влучнішу метафору нам так і не вдалося.
Бо у старому, обшарпаному й дуже холодному будинку культури на сцені витворювалися дива.
Навіть якби в цій комедії мав бути персонаж - однозначний негідник, то б їм не вдалося. Бо ця фантастична юнь не грала, а адвокатувала емоції, характери і життєві ситуації своїх героїв у кожному півтоні голосу, у кожному поруху брови чи замашному жесті.
І всі персонажі ставали близькими, рідними, любленими для цілої переповненої зали; і всіх хотілося обійняти (каламбур зумисний, не лайте; ця сценічна щирість діє на аудиторію майже медикаментозно).
Дорогою я вголос сумувала, що ця епоха аматорських театрів відходить назовсім, а влучномовний пан бджоляр переконував натомість, що всі ці рОботи тільки сприятимуть відродженню живого, непрофесійного, "домашнього" і дуже справжнього мистецтва.

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Навчання місяця Пішла здавати на права, до тесту фізично не встигла підготуватися, сподівалася «виїхати» на загальній ерудиції – тест провалила. Навесні пробуватиму знову, попередньо вивчивши правила)).

Кіно місяця Я не встигаю дивитися кіно, це для мене – розкіш. Але на одних вихідних, поки І. був у відрядженні, а я була втомлена й у стані «я дівчинка, мені треба сукню і розважитися», присвятила дві пів-ночі й один вечір перегляду другого сезону «Неймовірної місіс Мейзел». І воно того вартувало.

Побутовий лайфхак місяця Жінко, ти просто людина. Тож розслабся! Приблизно таке усвідомлення почало просочуватися в мій, уже 31-річний, мозок. Пам’ятаючи про це, я регулярно ходила на манікюр (навчившись, нарешті, його планувати наперед, а не в останню хвилину!) і на стрижку, а часом навіть не забуваючи наносити крем для лиця на ніч. І хоч спершу я соромилася читати книжки при майстрині, бо це видавалося мені неповагою чи що – тепер вирішила не вибирати одну з опцій «розумна» чи «красива», а поєднувати одне з іншим. Win-win!

Подарунок місяця Нам дуже щастить на подарунки – бо нас люблять найнеймовірніші люди в світі. На жаль, я ніде повноцінно не хвалилася тими, які надійшли від друзів і читачів у грудні, а грудень завжди на них найщедріший – через День народження і Різдво, звісно ж! Але розкажу хоча б про деякі із тих, що надійшли напередодні січня – і про цілком січневі. Дівчинка Алінка – моя читачка і вже подружка, замешкана в польському Жешуві, прочитала мої мрії і прислала пакунок із ними втіленими, як і казкова фея-письменниця Олександра Орлова (власне, вона робить це щороку – і це така ніжна вже різдвяна традиція), причому – двічі: у другому пакунку були її нові книжки, юху! Ми з Данусею взялися читати «Володаря перстнів» і якраз встигли прочитати про те, що гобіти роблять іншим подарунки на власний день народження, як у Богданки Матіяш настав День народження – і вона прислала моїй Данусі чудові книжки в подарунок.

На свій День народження дитина отримала купу пречудесних подарунків (зокрема, прямі ефіри з кенійських просторів від своєї африканської бабусі Тані, велосипед, власні меблі й свої перші сертифікати на косметику, іграшки і книжки), однак найдужче дитину зворушив подарунок, який одна з дівчат зробила власноруч, без відома батьків: сама склеїла коробку, обклеїла її святковими серветками з малюнком і заповнила дитячими скарбами: паличками від морозива, гумками для волосся, олівцями, стирачками і вирізками з малюнками. Щастю Богдани не було меж і цілий вечір, а тоді й наступний день вона повторювала: Мілаааночка, моя дорога Міланочка! А ще писала їй записки вдячності.

Найніжніший ведмедик від Лесі, чайна порцеляна від Оленки й так багато інших подарунків, отримуваних просто так, спонукали дівчинку до чудового кроку: перебрати свої давніші іграшки й поділитися деякими із них з дітками, яким вони також можуть принести радість. І мені так вдячно від того, що любов, якою так щедро обдаровують нашу дитину наші друзі, множиться в ній і вихлюпується на інших, які, в свою чергу, ділитимуться нею з кимось іще.

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Мамське Мої дівчата на мамському – моя велика любов. Нести служіння цих зустрічей – ще той виклик, мушу визнати, але й радість космічна – також. А ще нас стає щоразу більше, а затишку від того не применшується.

Зустріч місяця Узагалі, всі київські поїздки мають власну інфраструктуру радості – там давні, найулюбленіші друзі, смачна їжа і затишок.

Раніше, зупиняючись в Наталі з Андрієм на Шовковичній, я зачаровувалася їхньою вітальнею (це просто таблетка затишку, чесне слово) і їхніми взаєминами одне з одним. І лише цього разу я раптом оцінила також красу району – через Андрієві розповіді про історичних мешканців і ще через щедрі ілюмінації урядового кварталу і близькість абсолютно до всього – бо всі мої зустрічі відбувалися в центрі (крім однієї заміської – але вона була такою чудесною і з людьми, з якими й подорож на крайсвіту не завдала б жодних незручностей) – і втома від щедрої насиченості днів розчинялася в захопленому розгляданні миготливих ліхтариків і гарячих напоях. А ще в довгих розмовах з тими, кого так сильно люблю (Наталя, Андрій, Оксанка, Орест, Леся – ви все знаєте і так).

Я досі не розумію, як працює ця аспенівська магія, але сумую за цими людьми (і дуже чекаю тут – залишилися лічені дні ж!), тому щоразу після зустрічі з ними я не відчуваю насичення спілкуванням – навпаки, щоразу здається, що замало. І в кожному з цих трьох київських днів були вже якісь дуже рідні аспенівці – а мені не набридло зовсім.

А ще то був час письменницьких зустрічей – з такою моєю-моєю Богданкою Матіяш, Оксамиткою Блажевською, Оленкою Ґедою і Маріанною Бондарьковою – і від того було особливо тепло.

І все ж найособливіша зустріч цього разу випала (аспенівці, привіт знову) із Валерієм Шевчуком – письменником-шістдесятником із таким міцним внутрішнім стержнем і такою невгамовною вітальністю, що, слухаючи його, забуваєш не те що про час, а й про власне вміння вимовляти хоча б короткі слова. Ми читали його рукописи (надруковані на машинці), листи до дружини із Заполяр’я, історичні дослідження – усі складені в товстих папіряних теках; виглядали у сад із його гобітанського вікна; гріли ноги до єдиного маленького обігрівача й пучками пальців торкалися книжок і сувенірів, які мають для нього вагу – і від того чогось страшенно хотілося плакати: через радість побачити? через страх втратити? від зворушеного споглядання сили й крихкості цього великого чоловіка?

Ми слухали Валерія й перезиралися з Андрієм, згадуючи уривки толкінівських розмов з попереднього вечора. І мені думалося – хоч Толкіна вже немає з нами, але його слова й думки досі промовляють до серця, і так хочеться якомога більше встигнути записати розмов із паном Валерієм – і щоби його книжок встигло вийти ще багато-багато за його життя.

Із нами була чудова Людмила Зубко – жінка, якою щиро захоплююся, і яку так легко любити.

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

Найкраще в місяці – січень

 

 

Мітки:
  • Про найкраще в місяці - грудень
  • Про найкраще в місяці - жовтень
  • Про найкраще в місяці – лютий
  • Про найкраще в місяці – січень
  • 10 років і 8 днів :-)

  • Мене звуть Надійка.
    Письменниця і перекладачка,
    пригодошукачка і мандрівниця.
    Закохана дружина і
    щаслива мама маленької дівчинки.
    Полюю за натхненням
    і з радістю ним ділюся.
    Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
    Нові книжки
    Мітки
    100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, rights management, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Греція, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, труднощі перекладу, фото, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори
    Instagram
    Follow
    Підписатися на розсилку
    Visited map

    visited 15 states (6.66%)
    комірка
    студія "ИРІЙ" © 2014