Місяць одомашнення і наснаження, місяць-очікування Різдва, місяць-втишення. Місяць велетенської кількості гостей, місяць, коли мені виповнилося 30, коли мама знову поїхала в Кенію, а улюблена з написаних поки книжок стала "Соціальною книжкою року”. Місяць любові, внутрішнього зростання й незмінної радості.

Книжка місяця (доросла) Однозначно – ‘Little Women’ Louisa May Alcott. Я про неї уже стільки писала тут і напишу ще, бо вона – одна з абсолютних маст-рідів. І оскільки Дануся постійно просила їй переказувати (див. нижче), я замовила нам ще й український переклад цієї диво-книжки від "Свічадо”, аби перечитувати з дівчинкою удвох.

Забавка місяця або й цілого року - пальчиковий театр за мотивами "Маленьких жінок" від Rudens_art. Великий "мінус" для мами - дитина говорить майже виключно про нього, просить вистав, прокидається і засинає разом із Мармі, Меґ, Джо, Бет і Емі. А капелюх, до речі, знімний і підходить усім. Зате вечорами дівчинка турботливо перепитувала, чи мама вже прочитала новий розділ книжки й наполягала, щоби неодмінно знайти на то час і переказати все їй. У ролях, ясне діло. Ну ж яка любов-любов-любов!

Книжка місяця (дитяча) Цей Адвентовий місяць ми здебільшого читали про Різдво. У нас добрих два десятка різдвяних книжок, однак цьогоріч я замовила ще три прекрасні новинки від українських видавців, і все – світова класика! "Ослик Марії” (Братське) Данусі особливо припав до душі, і хоч його потрібно було читати по шматочку всі 24 дня Адвенту, дівчинка просила ще і ще, тож ми проковтнули його за три-чотири дні. "Листи Різдвяного діда” (Астролябія) та "Коли приходить Різдво” (Свічадо) теж абсолютно чудові, але для трішки старшого віку.

Поза темою Різдва ми теж читали чимало, і в нашому особистому топі – подарунок Катрусі Міхаліциної, книжка Моріса Сендака "Там, де водяться диковиська” (Читаріум). Це настільки крута книжка як для малюків, так і для їхніх батьків – просто тобі посібник по вихованню! Якщо читати між рядків, то можна помітити, що мама хлопчика дає йому все необхідне для open-ended, self-initiated, imaginary гри, тобто, якраз такої, яка просто життєво необхідна для розвитку уяви й внутрішнього щасливого стержня: костюми для переодягання, книжки й доступ до господарських інструментів; шанування мистецтва юного художника (зверніть увагу на малюнок диковиська, який сотворив Макс, що зайняв почесне місце в передпокої, де його може побачити кожнісінька людина, що завітає до їхнього дому!), свіже повітря (відчинене вікно вночі й відсутність іграшок у дитячій спальні натякають на те, що дитина бавиться деінде), виважене застосування покарань (Макса відправили у ліжко без вечері) й виявлення милості (бо та ж таки вечеря дуже скоро матеріалізувалася на його столі). Про цінність прихованих уроків книжки для дітей можна говорити навіть більше, тож гаряче рекомендую.

 

 

Напій місяця І знову тут не обійшлося без феї Саші Орлової – вона прислала дивовижну каву в зернах, ‘Alpenglow’ (Hot cocoa, cinnamon, and graham cracker), чий опис звучить, наче поезія ("With a flavor reminiscent of chocolate laced with sweet spice, this decadent wintertime coffee uses beans from Guatemala that are roasted to perfection for a hearty and full-bodied cup) з крихітної крамнички на Сієтлівщині, де торгують лише крамом з душею. А коли закінчилася ця кава, ми відкрили ту, що привезли нам улітку чудові французькі друзі із Бордо.

Страва місяця Салат "Цезар”. Давно і ніжно його люблю. Але це, звісно, не враховуючи мигдалевого круасана в КармаКаві й усіх чудових страв Святвечора (особливо куті, печеної риби та грибної юшки!).

Найзатишніша домашня активність місяця Ох, враховуючи Адвент і сірість за вікном, ці активності заповнювали наші домашні будні (окрім роботи, нескінченних прибирань (інакше не буває, коли в хаті дитина) і дрібних суперечок (бо це той вік, коли дитина геть усе хоче робити по-своєму й пристає на запропоноване батьками лише після дуже зрозумілих пояснень і довгих дискусій).Фортепіано в цю сіру зимовість стало одним із найтепліших, найзатишніших, найсвятковіших осердь нашого дому, разом із грубкою, яка палахкотить світлом і жаром; Данусиним книжковим куточком із його чарівними іграшками й постійно вигадуваними й озвучуваними маленькою казкаркою історіями й ніжним трепетом вогника на восковій свічці в улюбленому кованому підсвічнику; і великим сімейним ліжком, де читаються книжки й виплітаються обійми. І все це - так дуже про любов. До речі, фортепіано для нас із Богданкою стало приводом до конкуренції (і чудовою вправою на виявлення любові до іншого через поступки), бо дівчинка встигла "розігратися”, а її мама раптом захотіла відновити свої давні заняття музикою.

 

 

Натхнення місяця Період вигорання завершився і потроху переріс у період наснаження. І це стало найголовнішим моїм натхненням. А ще – наш мамський клуб, який росте й міцніє.

 

 

 

 

 

Зворушення місяця Якось одна з матусь нашого мамського клубу помітила, як багато в нас непідструганих олівців. Тож наступного разу вона прийшла до нас на домашку зі своєю стругалкою – і підточила всі! Такий маленький-великий вчинок любові. Та й узагалі, цього місяця Бог щедро обдаровував мене подарунками – через рідних, друзів, читачів. То, звісно, був місяць мого ювілею і Різдва, але було й чимало подарунків, дарованих просто так. Найдужче зворушила картина, яку вишила чудова пані з нашої церкви. Ця вишивка дрібним хрестиком – страшенно кропітка робота, а пані Лариса щойно недавно перенесла операції на обох очах по заміні кришталиків! Ігор подарував точнісінько такий букет, як і тоді, коли забирав мене з пологового з маленькою Данусею ("у кафе буде букет, який тобі щось нагадає; то від мене,” - сказав) і книжку, про яку я дуже мріяла, однак жоднісінького разу ні йому, ні комусь іншому не казала! Уперше за кілька років мені дарували не лише зрізані квіти, але й квіти в горщику, і від того ставало якось так дуже домашньо й добре. А ще – неймовірно зворушливі прикраси, ніжні парфуми, затишні кофтинки, хороші книжки, пречудові записники, смачну їжу й напої, мед і посуд, свічку й горнятко з Лондоном (якраз під вихід моєї нової книжки про Гринвіч у ВСЛ, яку я чекаю з нетерпінням), в’язані шкарпетки, ортопедичну подушку, ялинкові прикраси, посуд, гори шоколаду, еко-торби… і якусь неймовірну кількість обіймів і важливих слів. Та оскільки "блаженніше давати, аніж брати”, подарований Данусику акваріум із золотими рибками й дерев’яна годівничка тішили мене саму чи не найдужче. А ще засновниця львівської альтернативної школи "Веселі гарбузенята”пошила Данусі пречудову сумочку з Маленьким Мишенятком із моїх книжок; а бачити, як герої, вигадані тобою, оживають – завжди невимовна радість.

Робочі проекти місяця Грудень був дуже насичений місяцем на роботі й займатися власними проектами поза нею було складно. І все ж написалася перша за довгий час стаття для журналу (і одразу велика), а ще відбулися презентація "Мене звати Мар’ям” у Тернополі (відео можна побачити тут) та зустріч із читачами в школі села Травневе (куди я їздила з Богданою і де дівчинка була взірцем ідеальної поведінки й розчулила мене буквально до сліз, як і слова директора школи про те, що після тієї зустрічі в нього відчуття, наче нарешті настало Різдво), далося кілька важливих інтерв’ю.

Радість місяця Я нарешті починаю почуватися насправді вдома. І мій святковий 30-тий День народження був тому підтвердженням. Лише тепер я так гостро відчула, як сильно мені бракувало усього цього домашнього тепла в колі близьких, усієї цієї турботи й святковості. І як добре, що зараз це у мене знову є.

Покупка місяця Затишний банний халат і "Календар щасливої жінки” від Свічадо.

 

Мамин час на себе Більше спала, більше їла, більше читала. Одного дня, зробивши дуже багато помилок, аж так, що здавалося, не залишилося жоднісінької сфери, у яку я могла би загорнутися, заховатися, наче у фортецю, щоби сказати: ну хоч тут я молодчина! (хіба рибок і синиць годувала справно), вибігла в "Мамонт” на горіхове молоко з круасаном. Просто тому, що півгодини усамітнення і смачна їжа завжди витягували мене на поверхню із глибинних експедицій занадто інтрузивної інтроспекції.

 

Перемога місяця "Мене звати Мар’ям” – соціальна книжка року!

Досвід місяця Дануся вперше розповідала віршики в церкві – двічі! Ну а я завжди казала всім, що до рукоділля у мене не стоять руки, однак на майстер-класі Юлі Рихліцької виготовила маленьку й наче не надто кепську рожево-білу ялиночку для Богданки із кокосового волокна. А ще відновила заняття музикою (після приблизно двадцятирічної перерви, ха) й почала розівчати "Щедрика” (Carol of the Bells) у рамках власної програми культурної дипломатії))).