Ще один фантастичний місяць, у який мені хочеться кричати й розвішувати плакати на кожному стовпі: "Бог дивовижний!” Особливість місяця в тому, що всі ці дива ще не можуть помітити оточуючі, тож вони наповнюють зсередини, роблячи серце схожим на повітряну кулю, і піднімають ноги над землею. Одне з див, про які таки можу розповісти – ми таке знайшли краківське помешкання мрії! Але про це – трохи нижче.

Між тим було так багато всього, що власним неправильним рішенням намагатися встигнути все й одразу я встигла підірвати внутрішній спокій і лагідність думки, а по тому осмислити помилку, почати відсипатися, повернутися в щоденну радість і таки все встигнути.

У нас були буденні справи й зустрічі з рідними та друзями, вилазки на піцу, бричко-мандрівки, сніданки й вечері з дівчатами-сусідками, з якими в нас утворилася справжня dream team, а тимчасом у Небесній Канцелярії розв'язувалися наші великі питання й утілювалися наші мрії.

Книжка місяця (доросла) Іда Фінк "Подорож” та Віктор Франкл "Людина у пошуках справжнього сенсу” – тематика обох книжок суміжна – болюча й життєствердна водночас. Перша - складна історія збаразької єврейки у часи Голокосту. Так дивно й моторошно упізнавати описи міста, яке знаю напам'ять і ношу в собі з такою любов'ю. Моторошно, бо Іда розповідає, як чарівними призамковими схилами спускалися до тихої річки, наче мурахи, озброєні німецькі солдати на жорстоку облаву. І страшно, бо здавали єврейських утікачок згодом найбільш релігійні, "набожні" полячки й українки. Релігія без любові, християнство без Христа - руйнує, вбиває, нівечить.

Друга – аналіз спогадів життя в концтаборі геніального австрійського невролога й психіатра єврейського походження Віктора Франкла.

Обидві книжки вийшли в чудовому українському перекладі дуже гідними виданнями.

Книжка місяця (дитяча) Дитяча бібліотека, як годиться, розростається щомісяця. Однак чергова книжка про Лізелотту – цього разу про те, як вона не може заснути – найбільший хіт. Ще про те, що ми зараз читаємо - на блозі Старого Лева. 

Подорож місяця Цей місяць був збаразько-домашнім – відпочинок перед великими мандрівками. Однак маленька подорож таки була: ми, подолавши понад 30 кілометрів за день велосипедами та велотрейлером, побували в рідному селі Ігоря. Ну й, зрештою, мало не щодня їздили з Данусиком її "бричкою” (саме так тепер називаємо наш трейлер).

 

 

 

 

 

 

Напій місяця Улюблена французька кава з Аквітанії з подрібненим мигдалем – від чудових французьких друзів.

Страва місяця Борщ з білими грибами з Карпат!

Найзатишніша домашня активність місяця Наші з дівчатами молитовні сніданки й мамські зустрічі. Усього 5 молодих мам-сусідок, яким небайдуже – а скільки сили й радості! Ну й вечорові читання з Данусиком при свічках.

 

 

 

Забавка місяця Чудесна фетрова їжа для крихітної кухні від @rudens_art і набір пазлів з французьким краєвидом від неймовірно затишної родини наших французько-українських друзів.

Натхнення місяця Ми знайшли собі краківське помешкання мрії – хай тимчасове і зовсім не наше, бо знімне, бо на трохи – і все ж. Затишна квартирка з власним садом (!!! пишу це, а на очі накочуються сльози, ну бо ж Боже, ну як, ну як Ти дивовижно зчитуєш і втілюєш навіть старанно притлумлюванні, утрамбовувані досередини себе – до ліпших часів – мрії!) у тихому, дуже зеленому районі.

І хоч я ще не там, а вже почуваюся Більбо-м у його пречудесній норі в милому серцю Гобітоні; і хоча знаю, що згодом прийде Ґендальф і покличе в далеку мандрівку, і нору доведеться покинути, все одно тішуся думці про цей комфорт власного саду, з ялинками й дерев’яним столиком, і навіть великою гойдалкою.

Добре, що квитки на короткі-далекі мандрівки вже лежать у скриньці, а то, здається, я б надовго залипла в узатишнюванні й гніздуванні, відмовляючись навіть виїхати в центр міста помилуватися Старувкою. Люблю мати сад.

(А ще – писала раніше молитовні прохання-мрії щодо квартири, серед яких було "з виходом на зелень”, маючи на увазі краєвид за вікнами, але дивовижний Бог вирішив утілити буквально – вихід у зелений сад просто з вітальні).

Зворушення місяця Перекладала Девіда Шублака, який пережив біологічну (! не клінічну) смерть і був повернений до життя молитвами своєї дружини (для скептиків – існують усі необхідні медичні докази). Найзворушливіше й найчудесніше в цій історії для мене було навіть не те, що він, по суті, воскрес, а те, що його дружина весь цей час, попри насмішки лікарів, продовжувала вірити.

Робочі проекти місяця Я продовжувала навчання на новій роботі й працювала над перекладом дуже важливої психологічної книжки на українську; закінчила рукопис нової дитячої книжки й переклала одну зі своїх книжок на англійську, працюючи в парі з чудесною американською редакторкою, для репрезентації у Франкфурті. Давала кілька інтерв’ю, зокрема й для тернопільського радіо й телебачення. А ще прийшли авторські примірники чергового накладу "Теплих історій до кави", на яких зазначено, що книжка - бестселер з понад 45 000 проданих екземплярів! П'ять років з дня виходу - а книжка досі в численних топах продажів. І це теж - диво!

 

 

Радість місяця Дійшовши до певної межі виснаження, коли я, здавалося, перестала бути собою, почала висиплятися – і радості додалося в рази. Правда, уже ближче до кінця місяця – ех! Зате і коли я запрацьовувалася, і коли відсипалася - Дануся насолодилася часом з бабусею Танею і Надею і дуже міцно до них прихилилася. А ще Дануся (дівчинка, яка мріє про велику сцену і великий балет) - співала на сцені церкві й безмежно тепер цим радіє.

Покупка місяця Кілька суконь нам із Богданою – усі від українських дизайнерів і виробників. І дуже зручний столик для роботи від нашого майстра по дереву – на ті випадки, коли цілий робочий день хочеться провалятися в ліжку. І красиве простирадло – країну виробника не потрібно навіть вгадувати. Дуже багато в цій чудовій країні роблять всього хорошого.

Мамин час на себе Теле- і радіоінтерв’ю в Тернополі, які заодно дали мені час забігти в книгарню, кав’ярню і на нову стрижку. І чудова французька косметика з виноградників Бордо від тих же французьких друзів - там самі навіть її запахи виривають з реальності й переносять у аквітанську казку. 

 

 

 

 

 

 

Диво місяця Цей місяць весь був про дива, але два з них стосувалися встигання і втечі від дощу: повертаючись із Тернополя, я встигла додому в короткий проміжок між дощем, але найголовніше – встигла показати Богдані веселку, про яку вона дуже мріяла ("Я так пльо неї мліяла, і Бог здійснив мою млію!” – сказала вона, сидячи на спинці дивана на веранді перед великим вікном і довго розглядаючи веселкову арку над містом). Іншого разу ми вдвох із дівчинкою поверталися з довгої бричко-мандрівки околицями Збаража й встигли додому за 30 секунд до несподіваної (синоптики зрадливо змовчали) сильної-пресильної, темної й довгої грози.