Літні дні ліниві й повільні – може, якраз тому літо злітає так стрімко.

Ще місяць щасливих літніх буднів – і ми будемо втілювати осінні мрії, діставати з полиць осінні книжки, вмикати осінню музику. Ну а поки літо ще не минуло, треба терміново провести ревізію літніх мрій і спробувати встигнути все-все.

Свої літні мрії я писала ще в березні. Звісно, за всі ці місяці я встигла намріяти нових на додачу – щось ми вже втілили, а щось іще дуже потрібно встигнути.

Я проспала всі світанки в невимовно прекрасній Франції й не навчилася пекти яблучних тартів. Мама поїхала в Кенію (а сестра – в Іран, ну й дівчата в цій родині, я вам скажу), тож мені не вдалося показати їй лодзьких музеїв. Я досі не вмію плести вінків і складати папіряні кораблики. Шансів на море цього літа майже немає, але я досі сподіваюся, що нам вдасться вибратися в Карпати.

А ще на наших поличках поселилося чимало нових книжок, у коробках – океанських мушель, на збаразькому подвір’ї з’явилися пісочниця й маленький басейник, а в домі – дерев’яний ляльковий будиночок і вігвам, ми засиджувалися з подружками до ночі й ходили на концерти під відкритим небом, влаштовували короткі road-trips, малювали акварелями, пускали бульбашки й багато мандрували, бігали по калюжах і дихали на повні груди в Чарівних Місцинах, говорили, розгойдуючись у гамаку, до ночі, а потім видивлялися зірки. Ми наповнювали шлунки піцою, фруктами, ягодами, морозивом, а серце наповнювали вдячністю.

Але як добре, що літо продовжується, що є, коло чого ще ставити галочки, що є нові мрії й нові очікування. І хоча мені вряд чи вдасться підписати кожному з вас паперову листівку зі словами: «Лови літо за хвоста!», я напишу це тут. Радісного й наповненого серпня!