Фантастичний місяць – закорінений у рідний дім і водночас розпростертий по всьому світу через стопку авіаквитків у скриньці на майбутні подорожі, мандрівних рідних та друзів, міжнародні робочі проекти і (нарешті!) офіційне підтвердження роботи мрії. Той місяць, коли всі великі мрії на літо несподівано взяли й утілилися, і нічого особливого вже від нього не хочеться, лише насолоджуватися тихо й без поспіху.

Цього місяця ми приїхали в Україну, гостювали в мого тата в Львові й у Ігорової мами в Синяві, моя мама повернулася зі своєї четвертої (!) місіонерської поїздки в Кенію з моєю улюбленою кавою і дивовижними історіями з пустелі та узбережжя озера Вікторія. Ми відсвяткували День народження нашого пречудесного чоловіка й татка, дівчачники повернулися в наше з Данусею життя, нові книжки прилетіли – і всі такііі!, Ігор купив велотрейлер для Данусі (тільки найкращі тати роблять своїм донечкам і дружинам такі подарунки у власний День народження!) й мали вело-вилазки втрьох, а ще почали читати першу chapter book із донечкою, "Павутиння Шарлотти”.

Я страшенно багато працювала в цей місяць (чому – дивіться нижче). Але навіть дуже втомлена, я щаслива-щаслива, бо ми з Богданкою проживаємо разом її чудесне дитинство: на гамаку удвох, накрившись ковдрою з головою, уявляємо себе мандрівниками на верблюдах у пустелі, захованих під балдахін від піщаних вітрів, і переповідаємо цікаві історії; вона бігає босоніж і щоразу приносить мені квіти; ми читаємо при свічках; вона бавиться з друзями; пускає бульбашки, малює пальчиковими фарбами, ліпить з кольорового тіста, пише крейдою; збирає малину і яблука; вчить назви рослинок з прабабцею; больбається в крихітному басейні й робить піщані замки в пісочниці. А ще грається тааакими чудовими іграшками, що я не витримую й долучаюся до гри також.

Якщо у минулі виснажливі лодзькі місяці, коли магістерка щойно завершувалася, а роботи – і кар’єрної, і книжкової, і хатньої, і гоумскулінґової було так багато, ми повторювали собі, що обов’язково це пройдемо, що найдовші марафони завершуються обіймами, кафешками, медалями й гамаком; то в цей місяць – абсолютно не менш виснажливий через засилля прекрасної роботи – відчувається така легкість, наче всі медалі вже наші, а ті, що ні, не мають жодного значення. Бо ж обійми, кафешки й гамак. І не лише.

Книжка місяця (доросла) Здебільшого я дочитувала початі раніше книжки, про які тут уже розповідала. З нового – доки вкладаю дитину, радше для розваги "Нічний адміністратор” Джона Ле Карре. Просто тому, що хочеться британських детективних period dramas, а часу на фільми немає досі.

Книжка місяця (дитяча) Данусина бібліотека за цей місяць виросла на дев’ять кльових книжечок, і про всі хочеться розповісти окремо. Тож незабаром нові книжкові огляди на блозі Старого Лева, а поки назву лише Богданчині фаворити: "Моє дивовижне тіло” (#книголав) й нова книжка з серії про Лізелотту (Віват), "What Does the Ball Like Most of All” дивовижно світлої дитячої письменниці Олександри Орлової. Ну і з не-новинок, але раз у раз перечитуваних цього місяця – "До нас на чай приходив тигр” (ВСЛ).

Подорож місяця Лодзь-Збараж, звісно ж. Особливо тому, що поки за вікном швидкісного потяга показували прекрасні краєвиди, Дануся з Ігорем грали в дерев'яні хрестики-нулики, я з насолодою працювала над свіжим перекладом.

Напій місяця Кава – і та, яку дорога подружка приносила до нас у своєму термосі на молитовні сніданки, і та, яку мама привезла з Кенії (багато років тому моє захоплення кавою почалося саме з тієї, що мама привезла мені з Кенії зі своєї першої місіонерської подорожі туди, тож "Теплі історії до кави” мають цілком місіонерське коріння), і навіть та, по яку я бігала на сусідню заправку, коли вдома закінчилася, а мені хотілося дуже-дуже й уже-уже.

Страва місяця Сирне фондю. Просто тому, що вперше. Дануся одразу записалася у фанатки. І Сашина пастила – бо це ммм.

Найзатишніша домашня активність місяця Читання вголос для донечки її першої повісті при свічках і вечорова жива музика під хатою: коли ліхтарі зі свічками запалені й розвішані по яблуні, гамак гойдається, діти досліджують темряву з ліхтарями, Оксанка грає на сопілці, Андрій – на гітарі, а Ігор – на джембі (той барабан називається якось інакше, але я забула, як).

Забавка місяця З Богданчиною надзвичайно розвиненою уявою мені не надто треба перейматися іграшками, адже кожна гілочка, квіточка, тарілочка, камінчик і травинка з легкістю перетворюються на дісней-ленд. Але в’язана родина ведмедиків від талановитої майстрині Наташі Дмітрієвої – це любов. Помножена на велике захоплення дівчинки ляльковими будиночками.

Натхнення місяця Збаразьке літнє життя з його казковими півтонами: ми з дівчинкою прокидаємося від того, що сонце напомпується в кімнату так швидко й густо, як велетенські двоколірні морозива в ґданських льодзярнях. Вона, як завжди, перша. "Давай тулитися,”- каже. І байдуже, що ми спали, пригорнувшись, усю ніч. Одягаємося швидко: "кольольово!” – вимагає вона, я ж обираю пастельні тони й легку спідницю до землі. Готую сніданок їй – сирний сніговичок із усмішкою та носом із малини й волоссям з пластівців – і капучино собі. Читаю їй, а коли вона малює, читаю собі, теж вголос. Ми їмо надворі, вона больбається в басейні, нам приходять свіжі фантастичні книжки, і нічого дівчинці більше не хочеться, тільки їх читати. Нарешті йде допомагати бабусі готувати яблучну шарлотку, щоби я попрацювала. До Пташеня приходить її найулюбленіша подружка, дівчата йдуть на гамак, а тоді повертаються й бавляться в школу, поки я працюю, як навіжена.
Тут багато квітів, сонце й дощ однаково приємні. А коли я виглянула вночі через вікно на зоряне небо, мені перехопило подих. У лодзькому середмісті уже й забула, що те небо буває так густо всіяне маленькими цяточками великих-далеких світів.

Зворушення місяця Безмежно чуйна і уважна до тексту редакторка "Вівата” Оленка Рибка виявилася за сумісництвом феєю. І прислала нам із Богданою міні-нас – ляльок авторства геніальної Віри Чиж-Черняк за мотивами минулолітньої фотосесії в Чарівних місцинах. Ще й із валізкою і "Теплими історіями до шоколаду”!!!

 

 

 

 

фото - авторки ляльок

 

Робочі проекти місяця Я підписала кілька важливих книжкових контрактів, отримала розкішні малюнки (я закохалася в стиль цієї художниці!) до своєї нової і найочікуванішої книжки (одна з тих двох, що виходить до цьогорічного Львівського форуму) переклала одну книжку й взялася за переклад іншої. Ну і вела 10 серйозних проектів одночасно – ох, не питайте. А ще в останній день місяця нарешті отримала офіційне підтвердження, що моя робота мрії, про яку я мріяла 7 років, і співбесіду на яку пройшла ще в березні, таки моя. Тож із середини вересня я – директор з прав для Східної Європи в прекрасній американській компанії, що репрезентує перекладні права понад двадцятки дуже хороших американських (і не лише) видавництв. А ще моя книжка "Мандрівки з Чарівним Атласом: Венеція" буде надрукована шрифтом Брайля!!!

Радість місяця Молитовні сніданки з дівчатами й започаткування в церкві служіння молодих мам, яке я маю незаслужений привілей вести.

Покупка місяця Велотрейлер для Богдани!

Досвід місяця Минулої осені був період, коли в Богданки на шкірі довкола ліктиків були прояви алергії. У поліклініці порадили виключити з меню молочку. Однак потім ми згадали, що якраз у той період купили додатковий матрац, і вирішили прибрати також його. Молочку вернули в меню, матрац ні. Алергія, здається, була таки контактною, бо більше не проявлялася жодного разу. Але якраз тоді я подумала, що добре мати під рукою перевірений зволожуючий засіб. Випробовували кілька різних, а вже в Україні нам прислали на тестування ось цю французьку дитячу косметику. І дуже вчасно, бо мати її під рукою тут особливо доречно, бо, скажімо, вжалені кропивою ніжки – досвід доволі пересічний.

Мамський час на себе Нарешті вибралася на манікюр-педикюр і навіть у спортзал з дівчатами (друге – вперше за тринадцять років; так, тоді я була ще на першому курсі свого першого університету). Юху!

Позадомові розваги Наші українські канікули розпочалися з гостювання в дідуся в Львові. Там дві доньки й два тати (один за сумісництвом дідусь, інший - зять) вирушили в дитячий Ігроленд, провели там кілька годин і виявилося, що всім (!) було цікаво. Ми їли, стрибали на батуті, з'їжджали з гірок, бавилися розмаїтими атракціонами (дорослі теж, старша з доньок навіть на мотоциклі "їздила"), вигравали білетики й згодом обміняли їх на гідрогель. Для нас це був перший боулінг, однак лише Данусі вдався страйк (шкодую, що не зняла на відео), тож вона просила повертатися на доріжку ще і ще. Мінус - є відділ для сміття, однак не сегрегований. Мені здається, прививати дітям ідею сегрегуавання сміття якраз дуже кльово в ігровий спосіб, зокрема в місцях, де їм так чудесно.

Смуток місяця Здається, я вперше зрозуміла, що маленький хвилястий папужка може стати відданим другом. Він сидів у мене на плечі велику частину дня, перебираючи волосся й "цілуючи” по-пташиному. Він казав своє ім’я, коли я не звертала на нього уваги. А минулої ночі сусідський кіт прошмигнув у хату, поки ми були надворі, і найчудовішого маленького зеленого папужки не стало…

Дануся думає, що він полетів у свій вирій, а я вкотре собі кажу, що маленькі домашні тварини – це не тільки радість, але й смуток теж. Не знаю, де взяти стільки того серця, щоби біль їхнього вирію так не пекла.

Рішення місяця Як бачите, я майже не фотографувала, хіба кілька інста-кадрів на айфон. Один раз змусила себе взяти камеру в сад. Треба це виправляти й фотографувати камерою хоч раз на тиждень.