Фантастично насичений місяць – зі сльозами перевтоми й безмежною кількістю сміху й радості. Зі святкуванням Пасхи разом із українськими школярами в нашій польській "хатинці”, як каже Дануся; дівчатковими танцями; моїми магістерською й іспитами; вичиткою редактури двох нових книжок, що готуються до друку, й великої кількості робочих листувань; з гостями; з Ботанічним садом, лісом, оранжереєю, старовинними парками і околицями Княжого млина (ні, то не млин Ксьондза, як його часом помилково називають)); прогулянками містом і антикварними магазинами; велетенською бібліотекою; ну й, нарешті, мікро-канікулами в Збаражі.

 

На жаль, я не захопила з собою карточки з фотографіями із великої камери (і з Ботанічного саду також, ууу), тож лише інста-квадратики – і те, що встигла показати у фб. 

Тема квітня Очікування продовжувалося, але темою місяця таки стала вдячність. За те (ох, я майже вдалася до всюдивживаного "тут і тепер”, але вчасно передумала), що відбувається в процесі цього шляху. Може, у мене просто затерпла шия від нетерплячого споглядання вершин (ну коли, коли вже?). Може, я просто втомилася від хвилювань і прораховування кроків. Цей місяць містив дуже багато роботи на результат і очікувань, то правда. І водночас місцями я просто дозволяла собі відпустити віжки. Так, зараз я усе ще польська студентка й це часом виснажує. З іншого боку, мої вечори зайняті дослідженням надважливої і надактуальної теми для міжнародних і політичних відносин, а не напівсонним переглядом документальних (і художніх теж, ех) нетфліксівських серіалів, на які я давно облизуюся. Так, ми з Ігорем довго очікуємо відповіді на наші проекти мрії, але ми таки знайшли в собі сміливості на них податися! Час на підготовку книжки до друку зростає з кожною наступною (а чекати ж так складно!), але це свідчить про те, що книжковий ринок України шалено розвивається. Ми дуже сумуємо за домом, але Лодзь навесні абсолютно чарівний – як і його Ботанічний сад, оранжерея, бібліотека, музеї й палаци. Я так хочу мати дім, у який можна буде скуповувати всі ці прекрасні тарілочки й ґарники, а ще розставляти подаровані друзями й читачами такі особливі сувеніри, але на цьому мандрівному шляху я набуваю стільки неймовірно важливих уроків. Інколи я навіть хочу спокійного життя, без усіх цих пригод і хвилювань, але як же мені б тоді було нестерпно нудно! Тож, Боже, безмежно Тобі дякую за наше тепер. У місці, де ми є.

 

 

 

 

 

Книжка квітня (доросла) У квітні я дочитувала давно почате й занурювалася у всілякі воєнно-історичні теми. Тож із дорослого [ненаукового] я прочитала одну-єдину книжку – "Не залишай мене” Кадзуо Ішіґуро. Страшенно болюча, щемка і безнадійна історія, яка підіймає всередині вир непрямих асоціацій. І думається, як добре, що те, що там - не насправді. Однак що схожих історій надто багато в світі. І хочеться втекти в обійми Небесного Батька й заховатися. А тоді, усе ще в обіймах, але вже обличчям до зболених, піднятися і допомогти хоч комусь.

 

 

Книжка квітня (дитяча) За моїми підрахунками, дитячих книжок у Данусі вже далеко за 300, попри те, що купую я лише най-найкращі, без яких, здається, ну ніяк. У старолевівському пакунку, окрім Ішіґуро, був ще "Мишачий дім Сема і Джулії”, і оскільки дитина дуже любить усілякі лялькові будиночки, книжка їй дуже сподобалася. А ще там була "Маленька книжка про любов” – її б саме читати в квітневий сніг, але на столі стосом лежали книжки про війни в Іраку й усе таке, тож відкладемо на пізніше. Ще одна (правда, поки лише мамина) любов із пакунка - "Антарктична експедиція Шеклтона: Надзвичайна крижана пригода" від Вівата. І поки нам їде травневий книжковий пакуночок, напишу про одну з найулюбленіших, бібліотечну – "Corduroy” Дона Фрімана. Ми брали її ще на літо, а потім Дануся дуже часто її просила, але її хтось забрав на дуууже довго. Ви собі не уявляєте радість дитини, коли під кінець квітня ми її нарешті знайшли в бібліотеці!

Тут - інші книжки з нашої дитячої читанки на блозі Старого Лева:

7 "живих книжок" для навчання

Мистецькі книжки для батьків і дітей

 

 

Подорож квітня Збараж, Україна! Дорога разом з кордоном були доволі виснажливими, як майже завжди, ну але. Ця подорож про те, що коли дві дівчинки замріяно збаражають одному чоловіко-татові день у день, то він, зрештою, бере відпустку й купує туди квитки в розпал усіх дедлайнів.

 

 

 

Страва квітня Зелений борщ – Дануся дуже його просила. Бабця Надя втілила дівчаткову мрію.

Найзатишніша домашня активність квітня Наслухати, як потріскують в грубці дрова; дивитися на палахкотіння свічок і ніжні відблиски великих круглих ліхтариків; спостерігати, як донечка грається зі своєю маленькою кузиною Діанкою; дивитися дощ з вікна кабінету разом із капучино й шоколадом; переказувати братовІй давні родинні історії; їсти смакоту в бабциній їдальні; дивитися, як дівчинка гойдається на улюбленому дерев’яному конику й бавиться ковчегом; радіти, що вона так сильно тішиться великою машинкою, яку їй подарувала бабця Таня, ще коли дівчинка була крихіткою. Так, усе це про Збараж, звісно.

 

Забавка квітня Картонний ляльковий будиночок. Не знаю, хто з нас міцніше його хотів - я чи Богдана. Але дерев’яний будиночок залишився в Збаражі, а в лодзький дім так хотілося додати затишку й цікавості.

 

 

 

 

Традиція квітня Цьогоріч ми не підтримали нашу родинну традицію з холодним квітневим морем, ех, зате продовжили традицію квітневих пікнікувань у Ботсаду. 

 

 

 

 

Натхнення квітня Пасхальні свята завжди були для нас такииими родинними. У ці дні навіть дім має свій особливий запах, свій особливий вигляд, і настрій особливий теж. Однак уже три роки поспіль ми втрьох - Ігор, Дануська і я - зустрічали Пасху в світах поза домом, і в якийсь момент обов'язково ставало дуже щемко. Тож цього року ми вирішили, що самі станемо для когось затишним, святковим домом, з його запахами й світлом, і запросили в гості українських школярів, які навчаються в Польщі, однак з певних причин не поїхали на канікули додому. І ще трьох чарівних донечок місцевого пастора - до речі, корінних киянок, які теж, буває, сумують за українським домом, хоч і мають поруч просто дивовижних батьків. І від того було тааааак добре.

 

 

 

 

 

 

Робочі проекти квітня Магістерська. Екзаменаційні проекти. Вичитка редактур двох нових книжок. Обговорення контрактів на українські книжки й переклад їх на інші мови. Кілька запропонованих робіт. Кілька дрібніших робочих текстів і завдань. І велике очікування в роботі мрії.

 

 

 

 

Зворушення квітня Казкові подарунки, які прилетіли нам у Лодзь (Світланко Галюк, ти – незбагненно прекрасна фея, як завжди!) й у Збараж (Олю Колоша, не можу уже дочекатися побачення з І., на яке збираюся захопити твого казкового метелика!).

 

 

 

 

 

І поки я втікаю, щоби насолодитися рідними просторами й активно працювати, розкажіть мені про свій квітень, будь ласка!