Це був дуже насичений і яскравий місяць. Відчувалося, що кожен день був особливо наповненим і, навіть попри ситуативно сильну втому, радісним і важливим.

Духовка на нашій кухні ледь не щовечора гріла теплим домашнім світлом, випікаючи лазанью, медівник, яблучну шарлотку, рибу з овочами, сирника, рогалики чи навіть торта.

Ми ходили на прогулянки – по двох і всією сім’єю, з’їжджали на санчатах у Староміському парку неподалік нашого дому, годували пташок. У перші дні року випав саме той різновид снігу, що якнайкраще підходить для ліплення сніговиків – і ми, насунувши капюшони, у світлі ліхтарів, котили перед собою великі рябі м’ячі (нам було несила чекати, щоби насипало більше снігу, тож позаду наших м’ячів залишалися темні доріжки пожухлої трави, а самі м’ячі щедро обвалювалися в минулорічному листі й літачках кленів. Потім снігу стало більше – і сніговики ліпилися білосніжні.

До нас приходили дуже кльові гості. Ми ходили до церкви. Я кілька разів вибиралася в бібліотеку – а мене завжди охоплює особливий, майже казковий трепет, коли я виходжу з трамваю, проходжу через доглянутий парк Матейки й заходжу до великої університетської бібліотеки. Поштова скринька тішила приємностями. Я багато читала (попри робочу, навчальну й домашню насиченість, я таки сиділа ночами на кухні, бо цього місяця відчувала особливу в цьому потребу).

Ми творили красу довкола себе й насолоджувалися розмовами. Я багато фотографувала, але переважно на телефон (обіцяю виправитися!). Мій старенький ноут поламався, але вся інформація на ньому була збережена, за що я дуууже вдячна Богу.

Книжка січня (доросла) Цього місяця читалося багато – на фотографіях лише частина читанки. Однак найбільше зачепила книжка Jerry Sittser ‘A Grace Disguised: How the Soul Grows Through Loss’. Одна з найглибших християнських книжок, які я будь-коли читала. А ще в ній, зокрема, так вчасно йшлося про те, що наші втрати, болі й розчарування розширюють серце й роблять його чутливішим до краси й ніжності. І про те, що вони, хай які незрозумілі нам, однаково залишаються частиною Його суверенного і надзвичайного плану.

Книжка січня (дитяча) Січень виявився надзвичайно щедрим на розкішні оновлення нашої власної дитячої бібліотеки – як і на хороший «улов» з дитячого відділу бібліотеки університетської. І хоча хочеться розповісти про всі ці книжки, а треба було б про одну, я піду на компроміс із собою і напишу про чотири Данусиних улюблених за цей місяць (а те, що всі вони англомовні, свідчить, що пора вже в Україну, забирати в мами отриманий від Старого Лева книжковий пакунок плюс здійснити наліт на книгарню. ‘Olivia Goes to Venice’ Ian Falconer – дивовижно круте продовження історії про Данусину улюблену Олівію (тепер ми обидві – її фанатки), ‘Fox’s Socks’ i ‘Postman Bear’ Julia Donaldson – веселі книжки з віконцями від творців Ґруффало, ‘The House in the Night’ Susan Marie Swanson – дуже особливо триколірна книжка, яку Дануся любить перекладати (так, ми вже бавимося з нею в перекладачів))).

Подорож січня Черговий місяць без подорожей за межі міста, однак мені вдалося відвідати пречудовий палац Хербста. У Лодзі дуже круті музеї, кожен з яких має один безкоштовний день у тиждень. А цей особливий ще й тим, що зовсім не виглядає, як музей: на експонатах і картинах немає ярличків, і складається відчуття, що ти просто потрапила в гості – правда, шкода, що не застала господарів.

Страва січня Цього місяця я готувала дуже багато всього (і більшість страв мені навіть вдавалися, гг), однак стравою січня став горіхово-родзвинково-яблучний торт на День народження Данусі. Після Різдва (і великої кількості солодощів і безкінечних йогуртів) у неї проявилася якась алергія – і в місцевій поліклініці сказали виключити молочку (виключили – прояви алергії зникли, дякувати Богу). Тож у випічці замість вершкового масла я почала давати кокосову олію і взагалі вишукувати щонайздоровіші інгрідієнти. Виявляється, це дуууже смачно.

Найзатишніша домашня активність січня Вечірні читання вголос при свічках і звичні рутини під класичну музику, яка Данусі особливо подобається.

Забавка січня Ми розпочали зосереджене домашнє навчання (homeschooling). Більше я писала про нього туті тут. Тож найкращі забавки – навчальні (анатомічні пазли й мозаїка, посилання на які також можна знайти в попередніх записах), а ще – кінетичний пісок (хоч його й доводиться щовечора визбирувати з килиму), суміші різних сипучих (квасолі, сорго, гарбузового насіння) й манка для сенсорних підносів, книжки з наклейками.

Натхнення січня Будні – дивовижна краса найпростіших речей, найзвичніших справ і рутин мене надихали несамовито. Вряд чи вам буде цікаво читати, коли я перераховуватиму усі ці домашні заняття, однак зараз вони тішать особливо, гостро нагадуючи про радість просто жити; просто мати, про кого піклуватися; просто приймати любов оточуючих.

Зворушення січня Отримувати подарунки, про які могла лише мріяти, та ще й від чоловіка, якого кохаєш – це завжди якесь неймовірне відчуття. Цей місяць був багатим на нього.

Робочі проекти січня Це був дуже активний і дуже продуктивний січень. Книжку про радість для "Свічада” я закінчила ще в останні дні минулорічного грудня, але до роботи над наступної ще не приступила: складала сесію, писала магістерську, писала для блоґу Старого Лева, трохи волонтерила. Натомість дізналася, що за минулий рік "Теплі історії до шоколаду”, як і в попередні роки, посідали топові місця за продажами, блоґ Yakaboo вніс мене до переліку 50 найкращих авторів року, "Одного разу на Різдво” перевидалася втретє і втрапила до топу продажів Видавництва Старого Лева, а книжка "Дороговкази, радіо та дощ”, яка минулого року перемогла на конкурсі, організованому Львівською міською радою для видавців міста, була доставлена до львівських бібліотек. І це все дуже надихає – як і листи від читачів, які надходили в цей місяць з різних куточків земної кулі.

Радість січня Нашій дивовижній донечці Данусі виповнилося три роки – ми святкували дуже просто, вдома, але радості було багато-багато: від кульок, свічок на тортику, подарунків і святкових шапочок у нас на головах (Дануся не дозволяла нам їх знімати майже цілісінький день!)

Рішення січня Святкувати життя, його найменші прояви, виявляючи (а не лише відчуваючи) вдячність на кожному кроці.