Надійка Гербіш
січня 11 (Пн) 2016, 03:04
13 способів зробити (будь-який) дім затишним

 

А ви знаєте, що дружини американських пілігримів, разом із родинами долаючи кілька сотень кілометрів із Сходу на Захід в критих фургонах, аби згодом збудувати й обжити свій дім десь на широких преріях, доволі часто везли із собою хоча б кілька речей, які б додали їхній новій оселі такого дуже домашнього затишку? Наприклад, клаптикові ковдри (які дівчатка шили для себе з раннього дитинства), порцелянові статуетки, картаті скатертини; книжки, за якими мами вчилися грамоти, коли ще самі були дітьми. Їхні чоловіки виплітали для них крісла-гойдалки (в яких зручно було в'язати, шити, відпочивати і, головне, гойдати маленьких дітей) і вирізьблювали дерев’яні полички.

Зараз ми з чоловіком і донечкою мешкаємо в однокімнатній квартирі в чужій країні, тож, звісно, планувати кожен аспект оселі чи звозити сюди аж дуже багато маленьких чудових речей, які зроблять її схожою на Дім Мрії, немає сенсу. І все ж, я, як і американські пілігримки, відчуваю таку гостру потребу в домашньому затишку, що намагаюся відшукати маленькі секрети, аби це тимчасове помешкання відчувалося як справжній дім.

Ділюся.

13 способів зробити (будь-який) дім затишним

 

Атмосфера.

 

Уже виразно чую, як ви дякуєте Кепу і скролите цей пункт, але, може, не поспішайте.  Як писала одна з моїх улюблених письменниць Лора І. В., якраз найбанальніші фрази типу «доброго ранку» можуть зробити ранок насправді добрим. Розмови, їхній тон (емоційний, звуковий який завгодно), всі ці «дякую», «круто!», «добраніч» важать. Очевидно, родинні стосунки в цілому – то основне. Але часом якраз найпростіші їхні вияви можуть визначати рівень затишку на квадратний метр.

 

Світло

 

Щовечора я усміхаюся перед сном зокрема тому, що в нашій кімнаті (так, цілорічно) вмикається жовтява гірлянда. Колись на її місці, сподіваюся, будуть ті великі світлі кульки, які стали популярними на Заході за минулі кілька сезонів. А взагалі, настільні лампи, торшери, свічки – всі ці «м’які» світла роблять свою добру роботу. Думаю, у нашому власному майбутньому домі взагалі не буде всіляких там люстр- зі-стелі ні у вітальні, ні в кухні, ні в спальні. Про решту кімнат (типу дитячої) треба ще подумати.

 

Сезонне декорування

 

Напевне, це особливо важливо для родин із дітьми. Хоча б тому, що красивий дерев’яний піднос посередині столу, на якому почергово з’являються гілки ялиці, шишки, проліски, розквітлі гілочки вишні, колоски з волошками, жолуді, каштани, маленькі гарбузята, сухі листки – то не тільки красиво, але й дуже цікаво. Ми з Дануською любимо спостерігати за змінами пір року, і щоби підкреслити надзвичайну красу кожної з них, приносимо додому маленькі нагадування про те, що за вікном. Це такий собі квест. І він нам дуже подобається, принаймні, до того моменту, поки тато не шпортається за загублений дорогою каштан і не питає, чому це ми перетворюємо килим на гербарій. 

 

Книжки

 

А от книжки – то вже не тільки дуже цікаво, але й надзвичайно красиво. До речі, окрім звичайних книжкових полиць (заповнених вщерть навіть у цій маленькій знімній квартирі в чужій країні, ггг), я також готую сезонні полиці з книжками, які найбільше пасують до певної пори. Богданка любить віднаходити в них те, що бачила на прогулянках або має вдома: ялинку, сніг, санчата, підсніжники, гамак, жовте листя…

 

Улюблені дрібниці

 

У вас же є щось таке, правда? Клаптикова ковдра там, порцелянова статуетка? Я досі не навчилася шити, а красивущий порцеляновий сервіз, подарований нещодавно однією надзвичайною родиною читачів, я залишила в У., щоби не розтрусити його дорогою. Мої улюблені дрібниці – це, зокрема, кований підсвічник-як-із-книжки, светрики для горняток, дерев’яні іграшки доні (особливо, коник, ковчег і дерев’яні тваринки – все, що нам не вдалося сюди привезти, ох). Узагалі, то може бути якась картина, статуетка (нехай і не порцелянова), глобус чи навіть магніти на холодильнику. Головна їхня задача – пробуджувати лагідні й радісні спогади.

 

Музика

 

Тут, напевне, коментарі зайві – бо тиха улюблена (чи, знову ж, сезонна) музика завжди додає настрою, затишку, бажання танцювати і створювати нові затишні домашні спогади. Правда ж?

 

Нагадування про мрії

 

Мапа? Глобус? Книжки з приводу? Картина з будиночком? Фотографія на стіні? Що завгодно. Аби постійно потрапляло на очі й говорило: мрій-мрій, бо скоро-скоро.

 

Одяг

 

Зручний і красивий домашній одяг – це вже огого як багато для затишку. Сукня чи кофта з капюшоном, піжамні штани, плетені підколінки, довгий вовняний светр… Знову ж, що завгодно. Аби від того ставало добре.

 

Запахи

 

Якщо ви печете щовечора – то вам не треба більше ні про що перейматися. Я печу зрідка. Тому на допомогу пригодять модні тепер попурі (potpourri) – це коли в маленький банячок накидаються яблука, зірочки анісу, палички цинамону, шкуринки апельсину, гілки ялинки там всілякі, та вся суміш заливається водою і ставиться на легенький вогонь; квіти, ароматичні олії або просто морозне, із запахом снігу, повітря від привідчиненого на якийсь час вікна.

 

Кольори

Маленькі яскраві кольорові дрібнички в різних куточках (і не лише буквально!) дому – це дуже про радість. У нас це, знову ж, дуже просто – кавовий млинок, вазони, гірлянди з кольорового паперу, картинки, серветки, рушники, іграшки, книжки і маленькі красиві дрібнички, які так часто дарують друзі (у такий спосіб це ще й про любов і спогади).

 

Маленькі дрібнички для комфорту

Шарфики на горнятка, щоби не обпікати пальців; дерев’яні «рукави» на підлокітники м’яких крісел; підноси; грілки в плетених светрах; пледи… Та навіть табуретка в передпокою чи підставка для зволожувача над ліжком. Це полегшує життя і це, знову ж, красиво.

 

Свобода від пластмаси

Ця брутальна (і в більшості контекстів геть недоречна) калька з англійською plastic-free environment  - саме те, що мені хочеться сказати. Чергова банальність: здебільшого пластмаса – це негарно, некорисно, неекологічно. Та взагалі. Натомість, є багато інших, природних, матеріалів, які вправно збагачують простір: скло, дерево, фетр, вовна тощо – це про іграшки, посуд, прикраси, підставте свій варіант. Наступне, що скажу, то радше про еко-стурбованість, ніж про, власне, затишок, але вам не здається, що ці дві штуки якось взаємопов’язані? Так от. Навіть якщо ви сортуєте сміття (а майже вся пластмаса доволі швидко стає сміттям), вряд чи ви можете відслідкувати,що з ним насправді потім роблять. Мені доводилося бачити сміттєві звалища в найкрасивіших місцинах. І це ох як незатишно.

 

Колись-буде

Ну чи все так не буде, як вам більше пасує. Пінтерест може надихати, а може відкривати очі на недосконалості власного житла, на відсутність можливостей його покращити і все таке. Для зрівноваження можна просто завести зошита. І писати про все, що колись буде у вашому домі. Я почала з, власне, дому. Продовжила описом меблів і не тільки (великий дерев’яний стіл! стелажі на кілька стін! камін! мапа на всю стіну дитячої! гігантський глобус! дерев’яний ляльковий будиночок! торшери! моє ще дитяче, але вже красиво пофарбоване, піаніно! барвисті штори! в’язані кошики для книжок та іграшок! Данусин улюблений дерев’яний коник! вігвам! полиця зі спеціями в скляних бутликах! крісло-гойдалка! …ну, суть ви зрозуміли).

 

Колись я покажу вам фотографії з місця, так ретельно обставленого в наших з І. мріях. Ну а поки, у нашій майже-пілігримській-мандрівці з міста в місто, хочу насолоджуватися тим, що оточує нас в кожен конкретний період. Створювати атмосферу, танцювати під красиву музику в світлі гірлянди і свічок, готувати смачно і навіть пекти (навчитися це робити – моя новорічна резолюція, щоб ви розуміли всю серйозність), й надалі возити з собою у валізах понад сотню улюблених книжок (так, понад сотню, ох) разом із кованим підсвічником. Зносити в хату жолуді й колоски. Сміятися вголос, радіти листівкам з поштової скриньки, казати «доброго ранку». До речі, доброго ранку! Розкажете мені про свій дім?

 

 

Follow my blog with Bloglovin

  • 50 зимових родинних активностей для радості
  • Казковий дерев'яний замок
  • Італія: квартира в Мілані
  • Чому я купую своїй дитині дерев’яні іграшки
  • Мамський щоденник

  • Надійка Гербіш
    українська письменниця,
    перекладачка, колумністка,
    ведуча подкасту «Слово на перетині»,
    продюсерка. Директорка
    з міжнародних літературних прав
    для Європи та Нордичних країн
    американської компанії
    Riggins Rights Management
    Нові книжки:
    комірка
    Monastyrski © 2014-2020