Надійка Гербіш
січня 06 (Ср) 2016, 20:17
Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)

Узагалі, це пост, якого мало би не бути, враховуючи завантаженість цього тижня – дедлайн робочого і університетського проекту плюс жорстка підготовка до іспитів. Звісно, я могла б це все зробити за канікули, але ж була надто зайнята Мацьопою, господарством і читанням давно відкладених художніх книжок.

З іншого боку, цей пост настільки про Різдво, що не написати його сьогодні не можу. Тому що Різдво – це така велика Батьківська любов, це подолання труднощів, це диво, це подорож, це смирення, це довіра.

Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)

Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)
Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)
Сьогодні ми будемо святкувати всі разом. Будемо співати різдвяних пісень, вкотре перечитувати Різдвяну історію, доки Дануся розкладатиме маленькі фігурки перед шопкою ("Осєсь, Маляля, Язіп, аньоль, тась, сє адянь тась, зяєпа, іа…") Наша маленька туя стоїть вбрана в паперові іграшки, що прилетіли з України та Китаю (Любочко, Аля, дякуємо!). На столі – велииикий стос листівок, які лягли в лодзівську та збаразьку скриньки.

А надворі випав сніг! Ми дивилися на нього ще спозаранку, у світлі жовтявих ліхтарів; тоді Дануся показувала його своїм іграшкам через вікно («сянь! тям сянь! оо! воок, ляля, сянь!», підносячи ведмедика, лялю, іграшковий візок і захоплено вигукуючи); тоді ми одяглися і дівчинка вишукувала на снігу пташині сліди – і дуже тішилася, коли знаходила. Я так довго чекала снігу, що зараз сама думка про те, що він там, лежить собі на траві і на туї під нашим вікном, робить мене усміхненою. Недаремно Тато віз санчата в своїй величезній, страшенно важкій валізі!

Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)
Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)
Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)
Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)
Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)

Я зготувала кутю (наш квест з пошуків крупи для неї, зрештою, завершився успішно), а в моєму улюбленому підсвічнику горить воскова свічка, яку дорога Олександра Орлова прислала нам із самого Сієтлу (разом із іншими чудовими речами, які так втішили нас одного безсніжного дня, коли тато був далеко – «дядя пасьтась» розбудив нас дзвінком у двері й вручив пакунок зі свічками, різдвяними льодяниками, листівками, картиною, теплими підколінками й кавою в зернах для мене, серветкою з маркуванням, книжкою про білочок, іграшками для Богданки – якраз тоді, коли я найменше сподівалася якогось буденного дива). Ігор привіз мені підсвічник зі Збаража, коли я розповіла йому про ці свічки. А я на фб обіцяла розповісти історію цього підсвічника.

Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)

Так от, колись давно (насправді, років 7-8 тому) я працювала журналісткою в місцевій газеті й вишукувала різних цікавих людей, аби про них написати. Знайшла коваля, чиї роботи потрапляли в книгу рекордів Гіннеса, і який викував, зокрема, топіарії для паризьких Єлисейських полів. Розмова була дуже доброю, дуже теплою. Коли я виходила з його кузні, пан Богдан простягнув мені кований підсвічник, схожий на ті, що на малюнках у старих книжках; сказав, що викував його для мене. З того часу підсвічник мандрував з нами з одного дому до іншого. А в Лодзь не поїхав – бо важкий і бо місця зовсім не було. Я сумувала за ним (і за Богданчиним дерев’яним коником) тут, бо ці дві речі якось дуже переконливо означають для мене будинок як дім. Тепер підсвічник знову з нами, разом із великим кавовим млинком, і тут тепер теж трохи пахне домом.

Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)
Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)
Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)
Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)

Узагалі, ці перші три місяці в Лодзі були для мене відверто складними. Думки зосереджувалися, як правило, в координатах «тепер-колись у минулому» і весь час снували довкола порівнянь. Поки Ігор був у З., а ми з Малючкою залишилися удвох тут, я, вклавши її спати, схилялася над Святим Письмом, над записниками і улюбленими книжками, думала, молилася, шукала радості. І, врешті, помітила, що дихається легше – думки крутилися в координатах «тепер – потім», і я «бачила», як Його великий план на майбутнє починає розгортатися вже тут, як Лодзь стає важливим вузликом в гобелені, як Він продовжує снувати нитку і веде її далі.

Ми дуже, дуже сумували за І. Дівчинка, прокинувшись, казала «тату», і йшла його шукати. Телефони червоніли від вайберівських повідомлень і дзвінків.

Узагалі, ці два тижні, що ми з Малятком були самі тут, дуже гостро показали 1) як багато робить для нас Ігор 2) як невимовно багато зробила мама, що ростила мене сама.

Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)

(photo credit: Yuliana Tatyanina)

 

Та коли Ігор, врешті, приїхав, втомлений, холодний з дороги, з важкезною валізою, в якій вмістилися санчата, багато смачної їжі, млинок, підсвічник, подарунки від рідних і друзів, іграшки, трохи одягу й понад 50 книжок, ми танцювали довкола нього й не хотіли відпускати від себе ні на хвильку (Мацьопа відмовилася відпускати його навіть до туалету!)

 

Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)
Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)
Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)
Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)

І зараз, поки вони з Мацьопою читають «Мед для мами» (дівчинка слухає кожнісіньке слово від початку до кінця, тоді закриває книжку, розгортає її знову на першій сторінці й каже: «Сє!»), я дописала великий текст і мала би вчити історію та мити посуд, а я п’ю каву, їм українські цукерки й пишу цей пост, бо так хочеться поділитися радістю – чекати і дочекатися, любити і сподіватися дива.

З Різдвом Христовим!

Тато приїхав! Дуже різдвяний пост :-)

  • 50 зимових родинних активностей для радості
  • Про Лодзь і нас у ньому
  • Про красивих жінок
  • Мамський щоденник
  • 27

  • Надійка Гербіш
    українська письменниця,
    перекладачка, колумністка,
    ведуча подкасту «Слово на перетині»,
    продюсерка. Директорка
    з міжнародних літературних прав
    для Європи та Нордичних країн
    американської компанії
    Riggins Rights Management
    Нові книжки:
    комірка
    Monastyrski © 2014-2020