Надійка Гербіш
травня 11 (Пн) 2015, 00:11
Про красивих жінок

It’s time for obvious confession: мене, як і багатьох дівчат із любов’ю до візуально прекрасного, регулярно (і часто – до сліз) засмучувало те, що я бачила в дзеркалі. Потім я навчилася просто на те дзеркало не зважати і взагалі не перевіряти, «чи все на місці», вранці, коли виходила з дому, чи коли кудись приходила – я ж так ціную хороший настрій, навіщо його псувати такими дрібницями. Це допомогло, бо мене перестало засмучувати не лише дзеркало (тобто, невідповідність уявного образу реальному), але й зовнішність загалом. Ну так, я неідеальна, але ж – who cares?

Подружки часто запитували мене: а Ігор? Що він тобі каже? – Ще б я йому довіряла в таких питаннях, - відповідала я. Він вирішив, що я йому навіщось дуже треба, коли мені було 15. У мене був повний комплект: прищі, брекети (я носила їх, щоби розтягнути щелепу, в яку праве верхнє ікло не вписалося і вирішило рости зверху, ггг), жутко неформальний одяг і підлітковий максималізм. Ігор тоді (з якогось дива) вважав мене гарною. А довіряти безумовній любові в питаннях смаку – якось несерйозно, правда?

Коли я завагітніла і дізналася, що в нас буде дівчинка, то вирішила, що треба терміново почуватися дуже красивою (ну ок, хоча б не дуже) і давати донечці правильний приклад. Але одним з перших записів в її щоденнику стало щось таке: «Прекрасносте, у тебе носик, як у тата, і ти собі не уявляєш, яка я рада!» Ну так, поки сусідки по палаті любовно рахували своїм немовляткам пальчики, я заглядала, чи часом донечці не дістався мій ніс, і від усвідомлення, що таки ні, не дістався, ладна була танцювати на столі.

Добре, що суворий лікар-анестезіолог сказав, що треба лежати, поки сестрички не допоможуть мені підвестися. А оскільки напередодні він дуже цікаво і дотепно розповідав мені різні байки, я вирішила, що, ну гаразд, можна його і послухатися. (Здається, робота анестезіолога полягає не стільки в тому, щоби «відключити» жінку, як у тому, щоби тримати її в доброму гуморі). Оффтоп, але ж смішно: перше питання, яке поставив анестезіолог, зайшовши в палату, де я оклигувала після КР: «Ну як там, Ісуса вже не кличете?» Кожен відходить від наркозу по-своєму, що тут скажеш.

Так от. Я вірю в те, що вміння радіти життю важливіше за красивий профіль, а безпричинно закоханий чоловік – за фанатів вроди і стилю, але час від часу мені до сліз хотілося стати красунею. Вибрик, а не бажання, але все ж. Пам’ятаю, як минулої осені, коли гостювала в мами, я підійшла до дзеркала, зітхнула і подумки сказала Творцеві: «Я не те щоб нарікаю, але ж було би круто, якби…» і, здається, одразу вловила Його трохи невдоволений погляд: «Дівчино, це ти щойно хотіла сказати, що в Мене поганий смак, чи як?»

І, знаєте, мене якось попустило. (Фази місяця однаково впливають на моє самопочуття, і часом, побачивши якусь неймовірно красиву дівчину, я думаю: буває ж таке!, але з того часу я, принаймні, жодного разу не скиглила через свою зовнішність).

Ну а зараз для мене еталон жіночої вроди – це дружина нашого мера, мама чотирьох дітей, надзвичайно скромна дівчинка, яка, правда, не надто любить фотографуватися.

Більшість моїх подружок – неймовірні красуні, але жодна з них себе такою не вважає. А от  серед акторок я не можу навести прикладів «ідеальної зовнішності» на мій смак, ну бо вони ж постійно різні і ніколи не знаєш, де, власне, зовнішність, а де макіяж. Можна було б обрати конкретну акторку в конкретному фільмі, але ж на сприйняття, крім макіяжу, накладеться образ героїні. З чоловіками трошечки легше, але теж далеко від реальності: мене, наприклад, завжди зачіпала брутально-витончена краса Жана Рено, але закохалася я в чоловіка з геть іншими зовнішніми даними – русявого, зеленоокого, з ніжною доброзичливою усмішкою. Ігор міг би працювати в розвідці – його зовнішність дуже складно запам’ятати. Але мені варто заплющити очі, і я можу згадати навіть найменші зморшки довкола його очей. Безумовно.

Мітки:
  • Мамський щоденник
  • 27
  • 2013-тий у приводах сказати «Дякую»
  • Затишне місце
  • Щоденникове

  • Мене звуть Надійка.
    Письменниця і перекладачка,
    пригодошукачка і мандрівниця.
    Закохана дружина і
    щаслива мама.
    Полюю за натхненням
    і з радістю ним ділюся.
    Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
    Нові книжки
    Мітки
    100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, rights management, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Греція, Дім Мрії, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, Хутір Тихий, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, труднощі перекладу, фото, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори
    Instagram
    Follow
    Підписатися на розсилку
    Visited map

    visited 15 states (6.66%)
    комірка
    студія "ИРІЙ" © 2014