Надійка Гербіш
жовтня 12 (Нд) 2014, 01:05
Щоденникове

Коли я засинаю, у моїй голові танцюють тексти. У мене зовсім мало часу, щоби закінчити книжку, котру вже взяли в роботу в прекрасному видавництві «Свічадо». У мене кілька тем статтей, котрі я планувала здати ще до кінця літа, але. Я так багато хочу написати сюди. І жовтий молескін для донечки теж постійно «підморгує» мені з дитячої полиці.

Але ні, я практично не пишу.

На ранок, щойно продерши очі, я силкуюся згадати хоча б шматок тексту, думаного вночі. Дзуськи. Я біжу на кухню, в душ, запарюю каву з молоком – усе, поки (якщо) донечка ще спить. Останнім часом привчила себе проводити час наодинці з Богом саме вранці, у той найпродуктивніший час дня, коли ще можна звертати гори. Бо іншого часу просто може не бути. Коли прокидається Пташеня, барабани пришвидшують дріб і в моїй голові вмикається звуковий секундомір. Нагодувати, попестити, почитати, переодягти, помити підлогу, погратися, посміятися, нагодувати, зацікавити, погуляти надворі, нагодувати, зготувати щось смачненьке нам обом, поки доня грається – бо на холодну кухню на першому поверсі взяти з собою вдається не завжди, перекусити поквапом, стоячи (бігаючи!) на ногах, закинути одяг в машинку, погодувати, заколисати, почитати, відповісти хоча б на кілька листів, попрацювати, нагодувати… Скажено захотіти спати, а на годиннику лише 5-6 година. Ігор приїде з роботи за годин 2-3. А потім буде купання, кухня, посуд, годування… І все таке. Так, увесь той час у голові крутяться тексти. Ну але.

Тимчасом у моєму кабінеті час від часу десь на підлозі коло стола чи біля дивану можна знайти забуті горнятка з цвіллю. Я ставлю прання майже завжди в швидкий режим, а забираю його часом аж назавтра. У планівнику плюсків менше половини. Домашні квіти часом не поливаються більше тижня (привіт, Леон, ти б за це прибив). У моїх скриньках сотні листів без відповіді. Інколи я думаю, що не варто було повертатися до роботи, як тільки Данусьці виповнилося два тижні. Я ж думала, що то займатиме всього кілька годин у тиждень, подумаєш. Угу, кілька годин на тиждень. Натомість отримала завалені дедлайни і почуття провини.

Материнство освячує. Бо у всій цій буденній суєті, у всьому цьому щасті, яке неможливо вмістити в собі, постійно мусиш шукати Його. І коли танцюєш, захлинаючись від радості, і коли плачеш і жалієш себе. Мені ніколи не буває складно з Дануською. Але мені буває скажено складно в цьому необлаштованому будинку. І я розумію, що кожна людина знайде собі привід для нарікань. Материнство оголює. Легко бути спокійною і врівноваженою, коли живеш красиве, цікаве й сите життя. Але коли втома і голод накопичується, триматися купи стає складніше. А ще ти добре знаєш, що за всім, що ти робиш, спостерігає найдорожча людина на світі. І всотує в себе твої настрої, рішення, почуття. Напруга буває такою сильною, що, здається, уже ніяк не витримаєш більше. Я тоді плачу і прошу Бога дати нам зручну й затишну квартиру близько до цивілізації, книгарень і масажного салону вже і зараз. Забуваючи дякувати за все прекрасне, що у мене є.

Але Бог нагадує мені, що прекрасного насправді так багато. Нагадує про Ігоря і Богданку. Про те, що вони здорові. Що в нас є дім – хай не наш і зовсім не такий, як ми хотіли б, але ж. Про те, що в нас є ця прекрасна країна. Що ми маємо честь за неї молитися і вірити, що Милосердний витре її сльози і загоїть рани. Що я маю чудових друзів, котрі розуміють. І приїжджають зі смаколиками і подарунками, щойно прочитавши мій втомлений статус на ФБ. Що одна прекрасна, поки незнайома жінка, прочитавши про мій голод, пише, що хоче мене нагодувати, бо пам’ятає, як воно заклопотаній мамі з малою дитиною. Про те, що ми з чоловіком можемо допомагати потребуючим. Що за цей рік – у такий складний час – вийшли дві мої нові книжки і ще дві готуються до друку. А одну з них – ту, що вийде у «Видавництві Старого Лева» під Різдво, ілюструє абсолютно неземна художниця. Що у відповідь на мої попередні книжки досі приходять такі теплі листи читачів. Що моя робота приносить натхнення мені й тим, для кого вона спрямована. І що я можу працювати з дому, поки моя Прекрасність солодко спить поруч, а решту часу віддавати їй. І що мені з нею так незбагненно добре.

А ще, дасть Бог, від завтра у нас буде радісний тиждень у місті, де я виросла. Маленька така відпустка. Ой, уже сьогодні. Добраніч. 

Щоденникове

  • Згадати про важливе
  • Постфорумне
  • Два роки Теплих історій
  • Листи
  • Welcome

  • Мене звуть Надійка.
    Письменниця і перекладачка,
    пригодошукачка і мандрівниця.
    Закохана дружина і
    щаслива мама маленької дівчинки.
    Полюю за натхненням
    і з радістю ним ділюся.
    Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
    Нові книжки
    Мітки
    100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, фото, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори
    Instagram
    Follow
    Підписатися на розсилку
    Visited map

    visited 15 states (6.66%)
    комірка
    студія "ИРІЙ" © 2014