Надійка Гербіш
вересня 19 (Пт) 2014, 21:20
Постфорумне

Цьогорічний Львівський форум видався навдивовижу теплим (у всіх сенсах). Данусю тішило буквально все (потяг, ааа, квартира, яку ми винаймали, тамтешній душ, прогулянки, люди, особливо діти, ааа, нові книжки й іграшки, і знову цей прекрасний потяг, ааа), ну а ми тішилися разом із нею. Можливістю побути втрьох, теплою погодою, комфортом маленької квартири, чудовими зустрічами і новими книжками, звісно.

Френдстрічка із ФБ ожила, розсіявши рухливі аватарки вулицями Львова. Прекрасні автори й художники презентували свої нові прекрасні книжки. Прекрасні читачі перепиняли на вулицях і вокзалі й просили написати їм кілька світлих слів.

Мені було так дивно усвідомлювати, скільки всього змінилося за останні кілька років. Я пригадувала себе юною студенткою, котра із захопленими очима полювала за цікавими книжками на_останні_гроші й розгублювалася від щастя, запримітивши серед натовпу когось із письменників. А тепер так багато тих письменників – мої друзі чи, принаймні, знайомі. Тепер я теж письменниця і моя фотографія висить на великому постері поруч із обкладинками моїх книжок. Тепер я йду поміж рядів не сама, а разом із найдорожчими в світі людьми і купую книжки не собі, а донечці. Не знаю, як то все могло трапитися зі мною. Як могли так дивовижно втілитися мої мрії. Навіть ті, котрі я не насмілювалася мріяти.

У мене було чотири заходи – зустрічі з читачами, мозковий штурм і презентація нової книжки – і кілька інтерв’ю. Начебто всього нічого, але з малям на грудному вигодовуванням то виявилося доволі нелегко. Спасибі життєрадісній донечці й доброму чоловікові за їхнє терпіння.

Малі читачі розказували свої мрії і запитували, скільки мені років. Один хлопчик навіть припустив, що 56. Ми розмальовували мишенят і багато сміялися. А презентація вийшла такою домашньою, такою щирою і затишною. Коли після презентації підійшла красива пані – переселенка з Донецька, і сказала, що висилає шматки моїх історій донькам, котрі залишилися ТАМ, я ледь стримала сльози. І не можу перестати про неї думати. Вона попросила мене писати про світле. «Про біль є кому писати. А ви пишіть про добро». Я дуже вдячна всім-всім, хто прийшов. Усі ваші чудовезні подарунки вціліли й доїхали до Збаража (окрім шоколаду, звісно), навіть квіти.

Татові вдалося відпочити від напруги останніх місяців, мама назбирала собі натхнення, а наша дівчинка, підозрюю, вже вимріює собі наступну поїздку.  

P.S. Я знаю, багато людей висловлювалися проти того, щоби проводити цей Форум за такої ситуації в країні. Але я така вдячна Богу, що цей Форум таки був. Бо саме за таких обставин усі ці жмені тепла особливо, особливо важливі. Для нас. І для тих, із ким ми будемо ними ділитися.  

 

*

*

*

*

 

 

  • Два роки Теплих історій
  • Львівський форум видавців
  • Уберегти серце
  • Листи
  • Welcome

  • Мене звуть Надійка.
    Письменниця і перекладачка,
    пригодошукачка і мандрівниця.
    Закохана дружина і
    щаслива мама маленької дівчинки.
    Полюю за натхненням
    і з радістю ним ділюся.
    Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
    Нові книжки
    Мітки
    100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, фото, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори
    Instagram
    Follow
    Підписатися на розсилку
    Visited map

    visited 15 states (6.66%)
    комірка
    студія "ИРІЙ" © 2014