Надійка Гербіш
грудня 12 (Пт) 2014, 23:05
27

Сьогодні мені 27 і в мене є безліч приводів для вдячності. Цього року я навіть не вигадувала собі жодних вішлістів. Бо найважливіше і найкраще в мене все одно вже є. Засинаючи, я сказала Ігорю, що то буде мій найкращий день народження so far. – Я знаю, - відповів він. – І чого? – Ну чого? – перепитав Ігор, але я наполягла, щоби він сам сказав. 

Сьогодні насправді був чудовий день. Моя дівчинка, у якої за останній місяць просто якась неймовірна кількість досягнень (справно ходить на горщик, говорить кілька нових слів і навіть днями сказала перше речення, «тата аЄ!», пробує ходити, показує в книжечках деякі фрукти і деяких звірят, показує, яка вона велика, дає цьом і підіймається на моє прохання, etc.), цілий день мені виспівувала своє ніжне-ніжне «мама» і плескала в долоні майже щоразу, коли я відповідала «так, доню». Наш дорогий маленький друг Валентин приїхав у гості – вдруге за тиждень, але вперше з БАТЬКАМИ. Сьогодні його всиновила пара наших чудових друзів, і ми всі від того такі несамовито щасливі. Бабуся, як завжди, наготувала смакотиння, а мама потішила маленькими веселощами. Коли друзі поїхали, ми з Малючкою пішли гуляти вдвох і вона спала в мене на грудях у затишній слінгокуртці. Надворі було все, як я люблю: сніг і несамовито красиве небо.

Поміж цим усім я приймала-читала прекрасні вітання й листи. А ввечері надійшов зразок угоди на видання моєї нової книжки в чудовому видавництві. І я собі подумала, що, насправді, я ж із самісінького дитинства мріяла працювати з книжками. А тепер маю цілих вісім написаних книжок – сім уже вийшли, а восьма вийде незабаром. Ніколи не думала, що колись буду перекладати книжки, але переклала їх аж чотирнадцять. Жодної – цього року. Зате цього року я знайшла собі письменницю, яку хочу перекладати і перекладати.

І я така вдячна тій маленькій дівчинці, яка багато і наполегливо мріяла.

Я така вдячна, що маю у Кого вірити. Бо насправді не уявляю свого життя без віри в Бога. Без радості в усвідомленні Його любові. Така вдячна, що в мене є Ігор. І наша дивовижна дівчинка. І рідні. І церква. І країна, яка болить у грудях, але така рідна і люблена. І такі неймовірні друзі. І книжки. І взагалі.

P.S. Цього року я не мала жодних вішлістів, але в якийсь момент подумала, що було би, усе ж, добре мати хоча б одну маленьку екстравагантну мрію. Тож намріяла собі новий молескін. І, уявляєте, я його таки знайшла в красивому пакунку – бо одна знайома фея вміє читати мрії.  

 

Мітки: підсумки
  • 2013-тий у приводах сказати «Дякую»
  • "Одного разу на Різдво"
  • Дорога, радіо і дощ
  • Щоденникове
  • Постфорумне

  • Надійка Гербіш
    українська письменниця,
    перекладачка, колумністка,
    ведуча подкасту «Слово на перетині»,
    продюсерка. Директорка
    з міжнародних літературних прав
    для Європи та Нордичних країн
    американської компанії
    Riggins Rights Management
    Нові книжки:
    комірка
    Monastyrski © 2014-2020