То був місяць адаптації, одомашнення, розхристаних пошуків радості й усвідомленої вдячності. У нашого тата - нова робота й магістерка, у Данусика - домашнє навчання, клуб "Розвивайка", чудесна вчителька музики і багато друзів, у мене - багато роботи та побутових клопотів, мінімум творчості й стабільне внутрішнє відновлення.

Книжка місяця (доросла) Дочитала "Проект щастя” Рубін Ґретхен (ВСЛ), зробила передзамовлення "Мистецтво навчати. Як підготувати дитину до реального життя” Тоні Ваґнера та Теда Дінтерсміта (Наш Формат), отримала й одразу взялася до читання – наразі виглядає просто чудовою. Також почала читати "Little Women”, яку мені мама подарувала на минулий День народження. Цікаво те, що я виросла з цією історією – правда, у кіноверсії: у нас не було підключене телебачення, але був телевізор і відеомагнітофон, а ця касета, яку ми часто позичали в знайомої американки, була велетенською любов’ю. У підлітковому віці читала сіквел до "Маленьких жінок”, "Хороші дружини”. І лише тепер знайомлюся з оригіналом! Я показувала в минулому записі, що в Данусі є адаптована для малюків і тодлерів версія (і Дануся дуууже її любить, от просто дуже!), а ще я замовила в чарівної @rudens_art пальчиковий театр за мотивами книжки: маму та 4 доньок, бо моє Пташеня просить переказувати їй кожну сторінку, яку я читаю для себе, а ще – шалено любить бавитися за мотивами книжок.

Сьогодні ділилася з дорогою Любочкою, що аж тепер, зустрівши в "Маленьких жінках” сюжет, напрочуд схожий на описаний мною в світлій і любленій різдвяній книжці "Одного разу на Різдво” (ВСЛ), усвідомила, наскільки сильно формують нас тексти й кіно у дитинстві. Епізод віддавання різдвяного сніданку й одягу родиною Марч бідним переселенцям у фільмі згаданий дуже поверхнево, однак він розвинувся і прописався мені "у прошивці” ще з дитинства. Згодом він обріс різними деталями, трошки змінився й поселився у тексті, писаному для Данусі, яка тоді якраз ще танцювала мені під серцем. І лише тепер я читаю його оригінальну версію й бачу, як міцно-дивовижно всі ці казкові історії в нас переплетені.

Книжка місяця (дитяча) Коли ми переїхали до Збаража й звезли наші обидві бібліотеки докупи, я усвідомила, що тепер купувати книжки можна лише ті, без яких аж ніяк. І дотримувати перелік своїх захцянок аж до Форуму чи там Арсеналу. Але ж Адвент! І попри те, що в нас і так майже 30 дитячих різдвяних книжок (і ще зо п’ять дорослих), я замовила ще дві різдвяні новинки від "Братського” та "Свічадо” – тому що різдвяна класика – це таки маст-хев. У листопаді ж ми перечитували вже те, що мали. У фаворі були "Bible Stories for Bold Girls’ (Scandinavia) та адаптована "Маленькі жінки” від BabyLit.

Напій місяця Я п’ю так багато кави, що соромно писати про будь-що інше. Хоча ні! Різдвяний чай, який прислала фея Олександра Орлова в своєму казковому різдвяному пакуночку, якраз дуже доречний – і надзвичайно смачний!

Страва місяця Я майже не готувала в той місяць (спасибі бабці!), однак одна несподівана піца з подружками була саме тим, що треба. Бо ці от маленькі втечі від рутини й глибокі розмови, що раптом висновуються – якраз те, що будує зсередини.

Найзатишніша домашня активність місяця Я вже писала у ФБ, що, з одного боку, мені би страшенно хотілося, щоби Данусин чудесний садочок працював не лише чотири дні на тиждень і не лише по три годинки в день. тоді більший шмат моєї роботи виконувався би в дорослих умовах у пристойний час (а не ночами, скажімо). а з іншого боку, тоді б у нас не було аж так багато цих дивовижних можливостей просто бути собі поруч, вчитися одна в одної і затишкувати вдвох. Як любить повторювати моя Liubov, робота буде завжди, а дитинство наших малюків надто швидко переходить у дорослість. Ми багато часу проводили разом удома, але нова традиція – спільно розмальовувати "Чарівний сад” Джоани Басфорд (ВСЛ), поки наша вчителька музики дає нам приватний домашній концерт своїми чарівними мелодіями. А ще ми знову робили багатезно воскових свічок, малювали, майстрували їжачків, запаковували різдвяні книжки в кольоровий папір для адвентових читань, обговорювали історію Збаража і навіть дивилися два фільми разом.

Забавка місяця З тої ж причини, що ми зменшили кількість купованих на місяць книжок, ми й відмовилися від покупки іграшок. По-перше, їх багато, по-друге, для хорошої гри важливе емоційне інвестування в іграшку, по-третє, враховуючи темпи дитячого росту, батькам теж варто інвестувати вже в швецьку стінку й нове ліжко)). Однак одна пречудесна іграшка для Данусі таки надійшла! Одна з найтепліших і найвдумливіших читачок, дорога пані Ксенія, замовила для дівчинки чарівну плетену балерину в талановитої @dedova_crocheted, а майстриня упізнала нас і вирішила зробити подарунок і від себе, поклавши туди ці сонячні плетені кульки на ялинку!!! І від того стало так якось радісно й святково! Ну й дерев’яні математичні ігри, які в Данусика вже були раніше, цього місяця їй чудово йшли.

Зворушення місяця Зустріч з учнями та вчителями Збаразької загальноосвітньої школи №2 – схожа радше на дружнє кавування (з білими скатертинами і смаколиками, ммм), де учні читали вголос мої тексти й свої власні (глибокі, сильні!), ставили питання і просто усміхалися так, що ставало тепло, щемко і дуже радісно водночас.

Робочі проекти місяця Нарешті завершила переклад довгезної наукової книжки, яку перекладала довго-довго, розпочавши ще в червні, одразу по тому, як захистила магістерську по інтеграції біженців. У всі ці місяці, затесавшись у мій звичний графік, поміж хоумскулінг, основну роботу, творчість (яка в листопад зійшла нанівець через брак часу й сил), презентаціями, викладами, відрядженнями й кількома переїздами, то робився часто до глибокої ночі, забирав майже всі суботи й сімейні вечори, не давав читати й дивитися фільми, змушував відмовлятися від кількох додаткових (і цікавезних!) відряджень в останній місяць перед дедлайном, а від кавувань, бродінь лісом і зустрічей із друзями й поготів; він робився в літаках і швидкісних потягах-інтерсіті різних країн, у аеропортах і в перервах між крутінням педалей у наших велоподорожах (макбучок їздив із дитиною в бричці), на лодзькій кухні, в краківському саду, у збаразькому кабінеті. Здається, за цей весь час я відпочивала й мала ночі без роботи лише у кілька паризьких днів і виснажилася страшенно.І все ж не жалкую, що взялася. Бо книжка дуже потрібна нам. Тож коли я показуватиму вам її за кілька місяців у твердій палітурці, не проґавте, будь ласка, і читайте!

Два дні перекладала чудового оксфордського професора Брюса Андерсена, який разом із дружиною хоумскулив усіх чотирьох своїх дітей – і вони всі (окрім наймолодшого, який іще вдома) вступили в провідні ВИШі своєї країни і, судячи з його розповідей і фотографій, виглядають надзвичайно адаптованими, зреалізованими і щасливими. Дуже надихаючий досвід.

Однак більшість часу займалася своєю прекрасною основною роботою, яка замість виснажувати – наснажувала, розслабляла і приносила море спокійного задоволення.

Радість місяця Ми з дітьми нашого мамського клубу (наша варіація мудрості "it takes a village to bring up a child") проводили Thanksgiving - з історичним уроком, іграми, англійською, "коронами", "долоньками вдячності", виготовленням свічок власноруч і фантастично смачними печеною індичкою та гарбузовим пирогом (дівчата, ви - крутюща dream team).

Поки я розповідала дітям (18 штук, і всі наші!!!) історію свята зі слайдами, Дануся зі свого місця вигукнула: "Мамо, ти така важлива!" (виявляється, то пусте, коли мамині виступи уважно слухають дорослі, але ж діти!!! так і запишіть: щоби стати важливою, треба зацікавити дітей). А коли закінчила, вона підбігла до мене й попросила продовжувати. І з самого ранку, щойно прокинувшись, просила переказати їй про фенксґівінґ (прононс авторський)), чим ми й займалися дорогою до садочка, а вдома викладала корінних американців з класичної дерев'яної мозаїки. Тепер ці от наші діти просять ще таких свят - і то багато, тож натхненні мами продукують ідеї швидше, ніж сніданкові млинці.