Більшість часу Богдана проводить зі мною вдома – і щоби їй не було нудно, а я могла, не вдаючись до розмаїтих ґаджетів, зайняти її чимсь, що вона залюбки робитиме сама (поки я буду працювати чи вчитися), я надумала нам новий домашній проект. Самі розумієте, аби дуже неорганізованій, постійно зайнятій купою всього різного мамі створити хоча б якусь систему, треба дати їй, кгм, гучну назву. Тож однією з моїх (численних) захцянок на цей рік було почати займатися з Богданою «хоумскулінгом» - не через раз, а, власне, осмислено й систематично.
По суті, ми постійно вчимо чогось наших дітей – вчинками, атмосферою вдома, словами, книжками, подорожами… Якісь знання дитина здобуває в садочку чи в школі, на гуртках і в середовищі друзів. А оскільки наша дитина наразі не ходить до садочка, треба якось було урізноманітнити нашу домашню програму, зробити її цікавішою і змістовнішою.
Узагалі, є тааак багато чудових методів і систем для навчання малюків… що я вирішила не страждати, намагаючись перечитати і застосувати ВСЕ найцікавіше, і зупинилася на методиці, яка однією з перших потрапила на очі – hands on homeschooling (тут є дуже помічний сайт для тих, хто читає англійською), а основне, хоч цілковито невпорядковане натхнення черпаю з неймовірних інстаґрам-стрічок досвідчених мам, які вчать своїх дітей (хто 3, хто 5, а хто й 9) удома.
Основна ідея (у страшенно спрощеному формулюванні) приблизно така: допускати дитину до більшості родинних життєвих досвідів, тим самим навчаючи її базових навичок, і заохочувати якомога більше самостійності.
Є різні групи цих навичок – перелік можна побачити на сайті, запропонованому вище. Відповідно, є різні активності, котрі допомагають їх сформувати (підготовка до письма – малювання прямих і зигзагоподібних ліній олівцями; підготовка до лічби – розкладання столових приборів відповідно до кількості осіб за столом; підготовка до читання – відвідини бібліотеки, читання батьками вголос тощо). На сайті також поданий перелік умінь, які дитина мала би засвоїти в період від 2 до 3 років (там є розділи і для іншого віку) і пропозиції, яким чином допомогти дитині в цьому.
Я вже казала, але повторюся ще раз: ми, як і будь-які інші батьки, і раніше займалися з Богданою різними видами творчості, знайомилися з різними матеріалами, відбивали ритм під різні види музики, читали вголос, аналізували малюнки, рахували звірят, місили тісто, розглядали небо, називали кольори, подорожували, ходили в зоопарк/ліс/на пасовище, разом прибирали, вчилися самостійності (точніше, не вчилися – ця дівчина сама безперестанку вимагала цього, повторюючи «Бодяня!» майже щоразу, коли ми хотіли їй з чимось допомогти) тощо. Але назвавши весь цей процес домашнім навчанням, я нібито зобов’язалась осмислено підбирати активності, об’єднувати їх у цікаві групи, коментувати наші спостереження згідно теми, яку ми зацікавлено (і зацікавлено тут – ключове слово, адже якщо це не цікаво й не весело, який у тому сенс?) досліджуємо, читати й дивитися відео з приводу, аби збагатити нашу рутину новими цікавими штуками.
У своїй додекретній роботі викладача я ненавиділа писати навчальні плани – але зараз накидаю їх на кілька днів наперед, щоби не забути нічого й підготуватися, якщо це потрібно (докупити пластилін чи зайти в бібліотеку за потрібною книжкою). До речі, відвідини бібліотеки – частина програми. І Богдана, як видно з фотографій, цьому безмежно рада!
Багато звичок (гігієна, здоровий сон і харчування, ввічливість, щоденні прогулянки й фізкультура), кажуть, закладаються в цьому віці – тож долучати дитину до корисних рутин добре як для дитини, так і для дорослих, які свого часу геть зіпсували свій графік нездоровою їжею, нерегулярним сном і відсутністю щоденних справді захопливих прогулянок.
Ну і про забавки, важливий урок від моєї мами: не давати усі іграшки одразу (вона розкидала мої іграшки в різних кімнатах, створюючи мені постійно присутній квест за чимось цікавим по хаті), дозволити дитині застосувати уяву, граючись якоюсь однією чи двома. В однокімнатній квартирі нема особливої змоги їх розкидати по кімнатах (та й іграшок тут не так багато), тож я ховаю більшість у шафу, а ті, які пропоную на певний день, розкладаю на Данусиному столику. Якщо вони там некрасиво розкидані – то здебільшого її не цікавлять. Їй, бачте, потрібна естетика!))
Словом, усе насправді просто. Для мене це – спосіб побороти нав’язливу лінь й влаштувати нашій маленькій сім’ї багато цікавих і корисних щоденних досвідів. Для Богдани – навчитися того, що вчать у садочках, у домашній атмосфері й не докладаючи особливих зусиль. А для нашого тата – усміхатися «у вуса», спостерігаючи, як багато радості ми з Богданою отримуємо від цього процесу.
українська письменниця,
перекладачка, колумністка,
ведуча подкасту «Слово на перетині»,
продюсерка. Директорка
з міжнародних літературних прав
для Європи та Нордичних країн
американської компанії
Riggins Rights Management