Щороку навесні моя свекруха дарує мені букет конвалій. Просто тому, що це – мої улюблені квіти, а вона про то знає.

Коли я була малою, в нашій родині ідеалом свекрухи була К.М. – свекруха моєї тітки. У самої К.М. свого часу була дуже прикра свекруха, котра добряче їй дошкуляла. Тож К.М. затялася стати найкращою подружкою для невістки, дружини свого єдиного сина. І їй це вдалося.

У дитинстві я мріяла стати місіонеркою в Індії. І мама якось купила мені книжку про індійських дівчаток. Сумну таку книжку. Коли її прочитала моя подружка, то взялася мене допитуватися: ну чому, чому тамтешні свекрухи так допікають своїм малолітнім невісткам? Вони ж самі колись пройшли схожі кола пекла, вони ж мали би розуміти, вони ж мали би щось змінити, хіба ні?

Я не знала, що відповісти. Тому подружка продовжувала запитувати, а я думала, що якби раптом вийшла заміж (хоча не зовсім зрозуміла, навіщо мені в Індії той чоловік і де б він там мав себе приткнути), то хотіла би собі таку свекруху, як К.А. Яка б мене любила, як донечку, підтримувала і всіляко тішила.

З мамою Ігоря я познайомилася в свої 17, на наших заручинах, і поняття не мала, як ми маємо з нею потоваришувати. Дізналася, що вона любить газети і серед них особливо – таку собі «ВЖ», тож я влаштувалася туди журналісткою. З того часу мама Леся – моя віддана читачка, яка слідкує за всіма моїми інтерв’ю в газетах, журналах, на радіо і телебаченні; може переказувати сюжети оповідань і казок, про які я сама вже встигла забути; і регулярно запитує, що я зараз пишу. Уявляєте?

Якось ми з Ігорем – ще дуже молоді й не дуже мудрі – посварилися просто вдома в мами Лесі. І причина, і привід були за мною, і мама, очевидно, прекрасно то розуміла. Але замкнула хату на замок (щоби я часом не вишмигнула) і влаштувала своєму сину надзвичайно серйозну розмову. Чітко пояснивши, що три найважливіші жінки в його житті – дружина, мама і сестра – не збираються з ним говорити, поки він не отямиться і не попросить пробачення. (Недавно я нагадала мамі Лесі ту історію дев’ятирічної давності і нам обом було дуже весело).

 Не знаю, якою я буду тещею і свекрухою, коли доведеться. Але я вже молюся про те, щоби Бог дав мені достатньо любові, терпіння і почуття гумору. Ну бо любов з гумором у таких випадках, думаю, - найкраща мудрість.