У ці дні, коли світ захлинається кров’ю і ненавистю, коли щоденні передпасхальні читання нагадують, що люди за ті кілька тисяч років ніскілечки не змінилися, раптом хочеться чекати весни й наївно сподіватися, що вона прийде – і все зміниться. Будуть квіти, усмішки, люди відкладуть зброю і випустять із в’язниць невинних. Але, натомість, з весняними гуляннями люди випускають Варавву, розпинають Ісуса й, заспокоєні, із почуттям виконаного обов’язку ідуть додому. Їсти шоколадні яйця і дякувати кольоровим кроликам.