На нашій річці заблукало літо. Там тепло, безвітряно і можна ходити босоніж. Я забуваю про це у своїх буднях, посеред стрічки новин, свого невиправного невстигання, поміж немитого посуду, гори прання і довгого переліку вчорашніх справ, коло яких так і не з'явилися вдоволені плюсики. Наші з Богданкою щоденні прогулянки так часто здійснюються "в справах". Звісно, ми все одно помічаємо красиве. Але ж літо-на-річці поволі стікає з водою.  І так добре, коли приїжджають друзі. І є серйозний привід відкласти справи й закрити очі на недомитий посуд. І ходити босоніж. І радіти дитячою радістю разом із донечкою. І показувати їй незабудки. І маргаритки. І кущ ружі. І білочку! І взагалі. Зорянка Савчук подарувала нам чудову фотосесію. Сподіваюся, я таки знайду час поділитися кількома кадрами з нашого вчора. Але поки поділюся ось цим. Аби він нагадував мені, що на нашій річці ще поки є те заблукане літо. І що нам із донею там дуже-дуже добре.