Інколи буває цікаво зауважити, як усередині пускають тоненькі прозорі корінці різні маленькі любові, наче літні цибулини напередодні весни у нижньому ящику холодильника. І ти так само, теж напередодні весни, раптом усвідомлюєш, як багато тоненьких, водянистих, та все ж ниточок пов’язують тебе з маленькою знімною квартиркою в центрі чужого міста, і що навіть саме це місто вже не таке тобі й чуже – і в особі, скажімо, бібліотекарки, одногрупниці, поштаря чи продавця зеленини в магазині на розі воно дає тобі зайву книжку, підсуває шоколадну цукерку, ґречно знімає кепку чи просто усміхається, вітаючись.