Один із найкращих дарунків – люди, які хочуть розділити з тобою випадкову пригоду. Далі – історія про те, як чотири дівчинки, дві мами й дві донечки, вирушили на пошуки призахідного світла. І знайшли. Історія з багатьма фотографіями і без слів. Ну, щоб у вас не склалося оманливого враження, начебто в житті та в материнстві все дається геть легко, поясню: поки я опрацювала цих кілька фотографій (це навіть не десята частина з того, що вдалося впіймати вчора), маленьке дівчатко влаштувало жорсткий обшук всіх тумб у моєму кабінеті, вигорнуло й перевернуло все, що потрапило під маленькі ручки, обмалювало мої ноги і себе з ніг до голови тушшю… розказувати далі? Тож якби я ще писала текст і додавала фотографії з того, як виглядає дитина і кабінет зараз… боюся подумати, якими б вони стали. Але поділитися цією красою мала негайно. Бо ж ці люди, це літо, ці краєвиди, ця країна і це неземне світло. Дякую.