У ці ранньовесняні будні я багато мрію про літо – для мотивації. І просто тому, що скучила за домом і близькими. Час від часу заглядаю в теку з документами, щоби пересвідчитися, що там і досі лежать квитки на південь Франції, які прислала чарівна пані з витонченими рисами обличчя, запросивши приїхати до них на літературну зустріч на початку літа. Я мрію про море для нас із Данусею, про далеку сімейну подорож, про нові комплекти постільної білизни і дерев’яний ляльковий будиночок – і не знаю, чи вдасться втілити все це за одне літо. Але я також говорю з подружками про наші мрії й пишу списки: книжок, маленьких подорожей, важливих невеликих покупок і радісних активностей.