Із того, що мене найчастіше запитують в інтерв’ю, на читацьких зустрічах, у листах, видається, що всі ми – ті, хто взялися чи мріють писати, на певному етапі поділяємо однакові ілюзії і рухаємося не туди. Де Вам найкраще пишеться? Звідки черпаєте натхнення? Чи є у Вас якесь особливе місце для написання книжок? – вперто допитуються мене щоразу, скільки б я не повторювала: "усюди, звідусіль, немає”, скільки б не жартувала з приводу, скільки б не повторювала про тексти, написані в літаках, на задньому сидінні машини, в потягах, готелях, університетах, трамваях, в кафе, у власному ліжку, в маршрутках, за робочим столом, на кухонному підвіконні. Я щиро вірила, що натхнення всюдисуще й вічнозелене, що воно не може минути просто так. Що не можна взяти й розівчитися писати. Тим паче просто взяти й перехотіти писати. Більше не мати що сказати. Попри якийсь-там накопичений досвід, усі ці історії й думки в голові. Що можна взяти й втратити мотивацію: писати? навіщо?