Два роки тому я вперше взяла до рук щойно віддруковану збірку своїх нарисів та оповідань. Книжка називалася "Теплі історії до кави" і була такою моєю-моєю, такою вимріяною і красивою. Я тішилася і танцювала, сміялася і роздавала автографи, зачудовано спостерігаючи за тим, як поличка зі свіжими примірниками "Історій" порожніє на очах. Охочих почитати її було так багато, що довелося замовляти з Києва ще одну порцію книжок у терміновому порядку. Тоді я ще не знала, як багато див мені принесуть "Історії".