Скільки себе пам’ятаю, грудень завжди був моїм найулюбленішим місяцем. Спочатку був День народження найкращого в світі дєда. Потім – мій власний День народження. Тоді – очікування Різдва й оце все казкове: сніг, нові книжки (завжди – нові книжки!), ялинка, мандаринки, горіхові рогалики, листівки, багато солодощів і подарунків. Санчата і лижі. Потім я подорослішала, почала перекладати й писати книжки сама, тож щороку до Різдва виходила моя власна книжка чи мій переклад. Грудень завжди був про дива. Однак, цього року він був іншим.