Щороку навесні моя свекруха дарує мені букет конвалій. Просто тому, що це – мої улюблені квіти, а вона про то знає. Коли я була малою, в нашій родині ідеалом свекрухи була К.М. – свекруха моєї тітки. У самої К.М. свого часу була дуже прикра свекруха, котра добряче їй дошкуляла. Тож К.М. затялася стати найкращою подружкою для невістки, дружини свого єдиного сина. І їй це вдалося. У дитинстві я мріяла стати місіонеркою в Індії. І мама якось купила мені книжку про індійських дівчаток. Сумну таку книжку. Коли її прочитала моя подружка, то взялася мене допитуватися: ну чому, чому тамтешні свекрухи так допікають своїм малолітнім невісткам? Вони ж самі колись пройшли схожі кола пекла, вони ж мали би розуміти, вони ж мали би щось змінити, хіба ні? Я не знала, що відповісти. Тому подружка продовжувала запитувати, а я думала, що якби раптом вийшла заміж (хоча не зовсім зрозуміла, навіщо мені в Індії той чоловік і де б він там мав себе приткнути), то хотіла би собі таку свекруху, як К.А. Яка б мене любила, як донечку, підтримувала і всіляко тішила.