День двадцятий. Цього тижня я намагалася активніше зануритися в свою натхненну роботу: поки дитина гралася поруч своїм казковим дерев’яним будиночком (цей будиночок – чи не найкраща інвестиція літа), перебирала сувеніри в моєму кабінеті – подарунки дорогих друзів, читачів, мої маленькі спогади, привезені з далеких країн. Або поки вона спала. Якщо я сама в той час не читала восьму, завершальну, частину історії про Енн, не спала також і не мріяла, лежачи під крислатою старою яблунею в гамаку.