Надійка Гербіш
червня 27 (Пн) 2016, 09:14
100 днів літа: 20-26

День двадцятий. Цього тижня я намагалася активніше зануритися в свою натхненну роботу: поки дитина гралася поруч своїм казковим дерев’яним будиночком (цей будиночок – чи не найкраща інвестиція літа), перебирала сувеніри в моєму кабінеті – подарунки дорогих друзів, читачів, мої маленькі спогади, привезені з далеких країн. Або поки вона спала. Якщо я сама в той час не читала восьму, завершальну, частину історії про Енн, не спала також і не мріяла, лежачи під крислатою старою яблунею в гамаку.

Вранці приїжджала мама, а увечері ми з Данусиком поїхали в село, де виріс її татко. Там дівчинка бігала дорогою, порпалася в землі, наче в пісочниці, куштувала парне молочко, виглядала корів, коників, лелек і з превеликим захопленням слухала пісню соловейка. Ну і, звісно, розкошувала любов’ю бабусі й тітоньки. 

100 днів літа: 20-26

День двадцять перший. Знайомство з кошеням, легкий сніданок і дорога додому. Дівчинка усім, навіть таксисту, співає «Масік ня нєбі». Тоді – гамак, на якому ми гойдалися разом і по черзі, розгойдуючи одна одну. Малинник, у якому дівчинка дуже любить бувати, навіть після дощу, коли земля обліплює чопики (ми «поділили» малинник між собою: Дануся байдужа до жовтої малини, а я чудово обходжуся без червоної). Вона годує мене смородиною, а тоді обіймає, гладить по спині й цілує.

 

Той день видався похмурим – але ж то найкращий час писати нові казки. Коли дівчинка заснула після маленької подорожі, я перебирала фотографії й нотатки в кабінеті, щоби, нарешті, зробити перші замальовки до казки.На корковій дошці поруч із моїм столом - мапа Сент-Емільйону, поруч із ноутбуком - красивущий записник з поки порожніми сторінками, чорнильна ручка, букет троянд і наш з І. портрет. А ще чай, полуниця і чергова порція торта.

100 днів літа: 20-26

День двадцять другий. «Чому? Чому? Мамо, чому?» - маленькій дівчинці все треба знати. Вона босоніж біжить через усе подвір’я перевіряти поштову скриньку – і знаходить там чудесні листівки, журнали, спеції з далекої Азії. Ми разом збираємо овочі й зелень на городі – духмяні, розкішні – й несемо на кухню, де я готую усілякі там рагу. «Це базилік, - прибігає маленька дівчинка до прабабусі, - і це базилік також, дивись!» Вона нюхає все по черзі: молодий часничок, петрушку, базилік, селеру, кріп, а тоді навіть крихітні кабачки й морковку. Перебирає пальчиками цибулю й картоплю. І зі смаком потім їсть.

Залюблена в свою дев’ятирічну подружку Софійку (Софійтю) і її маму. Ці дівчатка – наша велика любов і натхнення. І живуть зовсім поруч. Хочемо їх забрати з собою в Лодзь, принаймні, на наступні два семестри.

100 днів літа: 20-26

День двадцять третій. Увечері приїхала тітонька Оля – і в мами Надійки (Нядіки) видався дуже натхненний робочий вечір. Я закохана в кожнісінький проект, у якому зараз працюю. По вуха. І від того так добре. Жонглюю чернетками рукописів, не встигаю приборкати запал. Приїхали нові книжки, я замовила ще кілька і запланувала покупку ще малої купки на суботу. 35 книжок нових за 25 днів літа – це круто. Але ми ж дуже скучили. І 15 – на подарунки. Тепер треба робити паузу й чекати ще однієї книжки, яка вийде аж у кінці липня. А далі – залишати гаманець удома, коли випадає зайти до книгарні.

100 днів літа: 20-26 

День двадцять четвертий. Вечір видався щонайчудеснішим: у моєму крихітному кабінетику зібралися 5 дітей і 6 дорослих. Розмови, сміх, історії, молитви, гітара, пісні, багато смакоти. Я до смакоти не причетна: про те, що в нас буде домашка, я довідалася за кілька годин до неї, коли Дануся спала, тож вибігати кудись я б не встигла. Зате Наталя спекла кекс і принесла шоколад, а Оксанка – багато смачного печива. Добре мати таких дівчат! Майстер по дереву, Андрій, привіз книжкову етажерку в Данусин дерев’яний будиночок і дістав мій ровер з горища. Тож коли всі розійшлися, а залишилися лише ми з Данусею, Наталя і Софійка, я їздила вечоровими вулицями, не чуючи під собою землі. І то був кайф.

Важливі розмови до півночі, поки діти весело граються разом, спільне споглядання глибокого неба, змережаного зірками (Бог створив небо і зірочки – переконує всіх Дануся, очевидно, посилаючись на віршик із дитячої Біблії «на початку Бог створив небо і землю») під кумкання жаб, ця пахуча нічна прохолода і відчуття підтримки й міцної любові. Ох, як мені того всього бракувало в Лодзі.

 

100 днів літа: 20-26

 

100 днів літа: 20-26

 

100 днів літа: 20-26

 

День двадцять п’ятий. Мабуть, тут найдоречніше буде зацитувати запис у ФБ з того дня:

* вранці сусід забіг лагодити кулер.
* на тернопільській презентації було відчуття, що ми всі - давні знайомці, хоча більшість присутніх я бачила вперше.
* дівчинка, яка приїхала на презентацію з малим сином аж із Вінниці, не мала прихистку на ніч - я написала повідомлення тут, і ще інша дівчинка, з якою ми колись встигли лише раз списатися, коли вона подарувала мені жменьку добрих слів про мої книжки, запропонувала спершу зняти номер у готелі, а тоді забрала їх додому до сестри.
* мені ж вона принесла ніжну троянду в Мамонт (де премила, безкінечно привітна офіціантка всіляко догоджала зворушливо бешкетливому хлопчику, а тоді сфотографувалася з нами на прощання), і в маршрутці старший пан поступився мені місцем: "бігом сідайте з тою квіткою, вам же незручно"
* у ту ж переповнену маршрутку зайшла пані з великим пакетом, і я взяла його собі на коліна до інших своїх клунків. "там молоко з холодильника," - виправдовувалася вона. "приємна прохолода," - заперечувала я. на прощання вона бажала мені чудового вечора і щедро дякувала.
* я не впильнувала, що в гаманці замало папірців на дорогу до Збаража, але водій автобуса не дозволив мені вийти і заборонив шукати по кишенях ще.
* а вдома чекав кекс, печений учора ввечері подружкою, якій я прохопилася, що не встигла купити печива перед зустріччю домашки в моєму тісному кабінетику.

це Україна, мала :-)

 

100 днів літа: 20-26

 

100 днів літа: 20-26


День двадцять шостий. Вибралися до рідної церкви, ледь повернулися додому по спеці. Візочок довелося залишити в сусіди внизу гори, бо під ту стрімку кам’янисту, з глибокими післядощовими борознами, гору його годі було випхати. В обід ми заснули обоє, а потім приїхала мама. І мені так страшенно сумно, бо вже назавтра, у понеділок, вона полетить в Африку. Ми скучаємо наперед. Сильно, до сліз. Кенійським діткам поталанило, звісно, але цього разу ми ділимося з ними бабою Тянею геть неохоче.

 

 

1-ша серія проекту.

2-га серія проекту.

  • 100 днів літа: 14-19
  • 100 днів літа: 1-13
  • 100 мрій для 100 днів літа
  • Мамський щоденник
  • 27

  • Мене звуть Надійка.
    Письменниця і перекладачка,
    пригодошукачка і мандрівниця.
    Закохана дружина і
    щаслива мама маленької дівчинки.
    Полюю за натхненням
    і з радістю ним ділюся.
    Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
    Нові книжки
    Мітки
    100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, фото, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори
    Instagram
    Follow
    Підписатися на розсилку
    Visited map

    visited 15 states (6.66%)
    комірка
    студія "ИРІЙ" © 2014