Надійка Гербіш
червня 13 (Пн) 2016, 19:17
100 днів літа: 1-13

Я так довго чекала цієї пори, писала перелік мрій для неї ще з березня, вигадувала собі фотопроекти – як ось цей, про 100 днів літа – щоби фіксувати миті, зупинятися і ділитися буденною радістю.

Хочеться, щоби щопонеділка тут з’являлися такі маленькі щоденникові пости. Про ті ж будні, про ту ж радість, про маленькі дива.

100 днів літа: 1-13 

Минуло щойно тринадцять днів цього літа, а позаду – три країни (не враховуючи транзитної Бельгії) і велика кількість годин у дорозі. Але ми вже Збаражі, тож літо можна вважати офіційно відкоркованим!

*

У перший день літа я ще складала іспит, разом із Данусею, яка вела себе при цьому пречудово. А от коли я захотіла сфотографувати, як вони з татом танцюють удвох, одягла їх з тої нагоди, дівчинка категорично відмовилася позувати. І це збите колінце – з дня, коли вони з татком підтримували мене в басейні.

100 днів літа: 1-13

Другий день літа був такий забіганий, такий виснажливий, що я не просто не зробила жодної фотографії - інколи, здавалось, навіть забувала дихати рівно. А третій день був дуже довгим - з підйомом о пів на третю ночі, двома перельотами, п'ятьма годинами в транзитному аеропорту і кількома містами різних країн. Але в ньому ще було ось це. І воно - уся втома з перельотами і кілометрами - вартувало того сонячного вечора в Бержераку.

 

 

 

У четвертий день літа були похмурий Сент-Емільйон і таке ж похмуре Бордо, але дуже світлі обличчя людей, які прийшли на зустріч. Знаю, ви не любите, коли хтось пише про "неймовірних людей", не розповідаючи їхніх історій. Але їхні історії - ті, що мені вдалося почути після зустрічі, - це справді історії сильних, надзвичайних людей. І мені щоразу так ніяково й світло від того, що маю можливість говорити з такими неймовірними українцями - і французами також.

100 днів літа: 1-13

День п’ятий. Дуже-дуже особливий, дуже сонячний і щасливий день. Океан - уперше з цього його боку, мушлі для Данусі, босі ноги, нестримне бажання плавати, перші устриці в рибацькому селищі, перші канелє, перші французькі макарони (фісташки, як завжди, найкращі!) в Бордо - уже сонячному, невимовно вільному, дуже усміхненому. Якби можна було закручувати спогади в бутлики, як мандаринове варення, я бзакрутила той день як концентрат безтурботності і мастила би на хліб щоранку. І ці запахи! До речі, про запахи. Я рідко затримуюся в дьюті-фрі, але коли побачила парфуми зі словом «Аркашон», та ще й із прив"язаною мушлею до кожної закоркованої порції свіжості, купила собі мікроскопічну пляшечку. Тож, у певному сенсі, цей день я таки законсервувала.

 

 

День шостий. Найкраще селище з побаченого клаптика Франції, Сент-Емільйон, з його запаморочливо вузькими вуличками і довколишніми виноградниками. Далі була дорога додому - дуже довга, з пересадкою у Бельгії і не-тим-автобусом у Варшаві, але, зрештою, усе завершилося добре - назавтра. Знаєте, крім усіх принад тієї подорожі мене шалено вразила гостинність господарів. Ну і господині на замітку: папіряний пакет із смачнючим перекусом втомленій гості після довгого перельоту й перед довгою автодорогою - це ох.

100 днів літа: 1-13

День сьомий. Я повернулася, коли Дануся спала, а вранці вона розбудила мене обіймами, поцілунками і щасливим: «Мама! Мама!», а тоді заснула знову, пригорнувшись міцно. Гостинні французькі господарі передали дівчинці розкішні подарунки, а мама встигла хіба забігти в супермаркет і купити книжку, у якій кожна пташечка співає:-) Мишенятко Анатоль одразу стало ручним, канелє і макаронів уже не залишилося, як і половини сирів. А книжки читаються раз у раз, і раз у раз знову.

100 днів літа: 1-13

Восьмий день літа був знову заклопотаним і забіганим, і єдина фотографія з нього вийшла надто домашньою, щоби показувати її тут. Зате вже наступний, дев’ятий, став моїм першим повільним днем за багато тижнів. І так від того було добре і затишно.

100 днів літа: 1-13

Десятий день був дивним – падав дощ, ми нікуди не йшли, пекли картоплю, робили млинці, дивились кіно. Я ще не звикла до того, що семестр завершився, і не навчилася розпружуватися, тому працювала вдвічі більше, ніж зазвичай. Забувала фотографувати. Зате в одинадцятий день фотографій було так багато, що я не знаю, котру вибрати. У той день була п’тигодинна прогулянка, трохи фаст-фуду посеред парку (гофра, морозиво, хот-доґ, і ні, я не почуваюся поганою мамою - поруч ходили пави й випрошували в нас хоч шматочок нашого перекусу), Дануся годувала і гладила кіз, ми співали вголос у трамваї і розглядали різних пташок і звірів. Було добре.

100 днів літа: 1-13

День дванадцятий, левел-ап: одній тендітній мамі із малою, але дуже пострибучою дитиною, валізою, наплічником і кількома додатковими «торбами» вирушити в 15-годинну подорож 4-ма різними видами транспорту з пересадками в трьох містах, перетнути кордон і зберігати при цьому всьому доволі гарний настрій. Уже на трасі Львів-Тернопіль Дануся прокинулася і радісно сповістила: «Мамо, автобус стрибає! О, дивись, знов стрибає!». Довелося пояснювати, що то він так радіє, що нарешті доїхав в Україну – і дитина, звісно, почала стрибати з ним в унісон, бо ж теж дуже раділа («конику, привіт, я в Україні!» – кричала вона незнайомим коням через вікно). Було весело. І дуже складно. І дуже весело.

100 днів літа: 1-13

У тринадцятий день я стільки хотіла сказати, але вже не пам’ятаю, та й не важливо. Ми в збаразькій «дьодьомі», Дануся щасливо повторює імена бабусь і запитує, де ж її тітонька Оля. Тоді бере французьку книжечку зі звуками пташок, ставить на піаніно і підіграє їхньому співу. Ми їмо свіжі овочі з городу, я – черешні просто з дерева. Дануся наминає сирники з полуницями і захоплено ходить кімнатами, гойдається на дерев’яному коні. Усі так люблять, дзвонять, пишуть, призначають зустрічі. Я розбираю паперову пошту, замовляю нові книжки й пісочницю для Данусі в чудового майстра. Ми вже встигли забути, скільки тут у дівчинки чудових книжок і іграшок, а в мене – красивих горнят. Тепер у нас є неймовірний дерев'яний будиночок із крихітними, безмежно зворушливими, дерев’яними меблями. Та згодом, коли повернемося до Лодзя на наступний семестр, доведеться змайструвати їм картонний дім. Домашні гойдалки, безстрашні горобці на подвір’ї, квіти, сходи, стільки любові. Так дуже добре.

Ми приймали чудових гостей з двома малюками, а потім написала дорога подружка, щоби прийти до них на вечерю: торт уже вистигає, каже вона, - щоби ти не переймалася посудом, приходьте ви. Я кажу, що ще не встигла в душ, але вона відповідає, що соляну ванну теж можна буде влаштувати вже в неї. І все там так смачно (і торт із суницями!), і свіжі троянди на столі, і наші донечки захоплено граються разом цілісінький вечір. І ця ванна - теж із пелюстками троянд. Ну що може бути краще?..

 

100 днів літа: 1-13
  • 100 мрій для 100 днів літа
  • 100 випадкових фактів про мене ¼ - маленькі радості
  • Про літо, що минуло
  • 55 ідей для літа
  • "Одного разу на Різдво"

  • Мене звуть Надійка.
    Письменниця і перекладачка,
    пригодошукачка і мандрівниця.
    Закохана дружина і
    щаслива мама маленької дівчинки.
    Полюю за натхненням
    і з радістю ним ділюся.
    Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
    Нові книжки
    Мітки
    100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, rights management, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Греція, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, труднощі перекладу, фото, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори
    Instagram
    Follow
    Підписатися на розсилку
    Visited map

    visited 15 states (6.66%)
    комірка
    студія "ИРІЙ" © 2014