Селище на суші, яке пахне океаном; селище, яке має свій унікальний рецепт макаронів, геть не схожих на «звичайні» французькі; селище, оточене найвідомішими в світі виноградниками. Селище, безмежно красиве в сонце й дощ (пам’ятаєте казку про Меделайн? "…they left the house at half past nine, in two straight lines, in rain or shine…” – її дія запросто могла би відбуватися тут, а ні в якому не Парижі). А в околицях Сент-Емільйону (і щось мені підказує, що у самому селищі також) готують смачно до запаморочення.

Сьогодні не розкажу вам історій і легенд цього селища і його виноградників – поки що, бо обіцяла спершу поділитися ними з двома допитливими дітлахами. Але покажу фотографії із Сент-Емільйону, довколишніх виноградників і зовсім трішки - з Померолю. 

Ох, ледь не забула, мушу застерегти вас: будь ласка, старайтеся дихати рівно. Бо там абсолютно breathtaking. А від концентрації краси хочеться плакати. Ну або я просто в нього закохалася :-)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 У попередніх серіях - літературна зустріч у Бордо і прогулянка Бержераком.