Ну що, ловіть собі прогулянку для вихідних: як і обіцяла, сьогодні покажу Вроцлав і розкажу про кілька його цікавинок.

Перше, що кинулося у вічі – погода в місті змінюється кілька разів на день! Дощ, сонце, дощ, похмуро, сонце, дощ… Такого я не бачила навіть у Лондоні! До речі, Вроцлав часом навіть порівнюють з Лондоном: тут теж звідусіль можна почути різні мови й говірки. Вроцлав – студентське місто, а ще сюди часто навідуються туристи з сусідньої Німеччини. Багато з них шукає тут своє коріння. Теперішнє «корінне» населення міста – польські переселенці зі Львова. А мешканці, які заселяли його раніше, були переселені до Німеччини після Другої світової війни.

 

Свого часу місто могло похвалитися неймовірною кількістю красивенної архітектури і старовинними мостами – їх було понад 300. Більшу частину цього спадку зруйнувала війна. Але навіть сьогодні, посеред того, що залишилося, можна знайти дуже багато витончених будівель із цікавими історіями.

 

 

 

 

 

 

У Вроцлаві (як і в Ґданську та Варшаві) завдяки фундації Free Walking Tour проводяться безкоштовні екскурсії англійською та німецькою (охочі можуть залишити екскурсоводам «на чай» будь-яку суму). Вам подарують також безкоштовну мапу в подарунок з найважливішою інформацією про місто (словничок, де їсти, де подивитися місто згори, купити сувеніри, які фільми подивитися про Вроцлав, які книжки прочитати).

Цього року місто виконує роль Європейської столиці культури – тож всі музеї безкоштовні.

Місто абсолютно пласке, і в центрі ви знайдете лише одні сходи, при вході у єврейський квартал. Справа в тому, що тут у давнину «починалося» місто. Купці, які приїздили на Ринкову площу торгувати своїм крамом, приносили на підошвах бруд і болото (тоді, звісно, ще не було сміттєзбиральників і бачків для сміття), і з роками центр став дещо вищим за найближчі околиці. До речі, чи зауважували ви, що для того, аби ввійти в будь-яку готичну церкву, треба спуститися на сходинку чи дві? Усі готичні церкви були збудовані на одному рівні з містом – тим, яким воно було колись.

 

 

 

  

У Вроцлаві ви знайдете (якщо будете старанно шукати або ж запишетеся на відповідну екскурсію) понад 350 гномів. Їхня історія пов’язана з Вроцлавською Помаранчевою революцією. Професори й студенти протестували проти комуністів, що захопили вплив у місті. Вони робили це в мирний спосіб, за допомогою іронії. Наприклад, роздавали містянам рулони туалетного паперу (рідкісної штуки в комуністичних містах). За це їх садили до в’язниць. Ще активісти малювали по стінах графіті з текстами типу «комуністи, йдіть додому» чи «свободу демократії». Влада замальовувала ці надписи білою фарбою. У місті з`являлося все більше білих плям на будинках. Містяни взялися малювати на них гномів (krasnal – гном польською нагадує за звучанням словом красный, червоний; слово, яке асоціювалося з комунізмом). Згодом, у часи демократії, на пам'ять про Помаранчевих повстанців, у місті встановили 10 перших гномів. Але вони стали такою чудовою атракцією, що зараз це – чудовий маркетинговий, хоч і дуже дорогий, хід. Встановити коло свого закладу відповідного гнома – гарний спосіб привабити туриста (як мінімум,до свого гнома).

У місті знайдете також пам’ятник «Тваринам, яких ми з’їли» від анонімного Споживача.

 

  

На Катедральному острові багато легенд і цікавих пам’яток. Але, як на мене, найромантичніше в ньому те, що всі ліхтарі досі – ґасові. За п'ятнадцять хвилин до заходу сонця чоловік у довгому чорному плащі йде вулицями й запалює ліхтарі. Один за одним.

Про старий університет теж ходить багато легенд. Але якщо я почну їх переповідати, хлопцям із Безкоштовних екскурсій нічим буде вас здивувати.

Вони також розкажуть вам, чого у центрі дві площі: одна – німецька, а друга – польська (пропагандисти «польськости» Вроцлава мали хорошу стратегію). Розкажуть і про те, як, щойно відбудувавши місто, вони пережили великий потоп (школярі добиралися на навчання човнами, ото пригода!), який поруйнував у місті чимало. Але саме тоді містяни почали насправді перейматися його долею. І змінили його обличчя до невпізнання. (До речі, по місту часто можна зустріти фотографії, яким воно було раніше.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У місті кілька українських закладів, але я ще раз хочу розповісти про той, у якому мені було так добре. Знаю, то відверта реклама, але я так хочу, щоби в молодих власників усе вдалося, і ми змогли приїхати туди на Різдво: вікна кав`ярні "Pod Zlotym Pucharem” виходять якраз на площу, де відбувається (один із найкращих у Європі!) різдвяних ярмарків. До речі, я вже мрію про ширококутний об’єктив, бо в мій портретник вміщалися лише дуже маленькі уривки краси за вікном.

 

 

 

  

Але й у інші пори року там гарно: стара ратуша з дзиґарями, площа, музики, бульбашки, коні з бричками і буденна краса старого європейського містечка. А ще там дуже смачно (горіховий торт із солоною карамеллю – мій фаворит) і недорого (наприклад, у популярній Costa Coffee за схожі тістечка й каву довелося б заплатити більше).

Вхід – у цю широку браму в будинку посередині. Реклама там не дозволена, тож вам доведеться скористатися домофоном (код вказаний на плакаті, що стоїть поруч) і піднятися на другий поверх кам’яниці.

Більше прекрасних інтер’єрів кав’ярні і фото з презентації – тут.

Фотографій на місто згори немає – я обходила високі вежі, щоби згодом повернутися сюди з Ігорем і Богданою і побачити ту всю красу разом.