До Львова навідалася Надійка Гербіш – письменниця зі Збаража, чиї книжки тримаються у переліку бестселерів у мережі книгарень «Є» і також є найпопулярнішими серед книг видавництва «Брайт Стар Паблішинг».
Це «Теплі історії» до кави і до шоколаду. У Львові Надійка Гербіш спілкувалася зі своїми читачами, що розпитували її геть про усе на світі. А відповіді авторки привідкрили завісу секрету, чим їй вдалося підкупити українського читача.
Успіх книг став для авторки несподіванкою.
«Перший наклад був невеличкий і я дуже переймалася через те, чи хоча б тисяча примірників продасться. Але його весь розкупили за два тижні. А я дуже переймалася, чи навіть за кілька років розкуплять», – поділилася письменниця.
Надійка Гербіш – блогерка. Вона давно веде ЖЖ під псевдо «hudozhnytsya». Український сегмент ЖЖ – це часто-густо добре знайомі один одному люди, які навели місточки спілкування саме завдяки Інтернету. Вони живуть у різних містах чи навіть країнах, але всі товаришують. Історії Надійки – це розповіді про живих людей, наших сучасників. І знайомі вони не тільки з авторкою, а й між собою та відомі багатьом іншим завдяки спілкуванню в мережі. Тож «Теплі історії…» – це своєрідна документалістика, замальовки з життя покоління сучасної молоді. Звісно, не тільки, адже Надійка багато мандрує, товаришує з різними людьми. А також вона влучно підмічає комічність і драматичність різних життєвих ситуацій.
Щодо її книг, то «Теплі історії до кави» більш меланхолійні, а «Теплі історії до шоколаду» більш оптимістичні. Авторка на фестивалі у Будапешті отримала відзнаку за свої тексти у номінації «Краща християнська книга», оскільки в її оповідках є живий і справжній Бог. Про своє з ним знайомство Надійка теж розповіла, але про це пізніше.
Продовжувати серію «Теплих історій» про щось вона не хоче. Каже, що була б нечесною перед собою, якби писала тексти, бо вони стають популярними і б’ють якісь рейтинги. Зараз працює над новою книгою, але якою саме – тримає у таємниці. Сміється, що їй пропонували так багато варіантів історій до чогось чи після, що їй важко визначитись, і вона вирішила поки відкласти цю справу. Із запропонованих варіантів згадала «Веселі історії до грибів», «Холодні історії до суші», «Солоні історії до пива». Загалом Надійка дотепно жартувала і веселила публіку весь вечір під час зустрічі.
Авторка дуже цікава. Вона виросла з мамою, якою дуже пишається. Мама завжди була бунтаркою, у часи СРСР носила джинси з набивками і брила скроні. Жінка завжди піклувалася про дітей-сиріт, привчивши до цього й Надійку ще з малих літ. Дівчина дуже самостійна, багато працює (перекладає книги), була журналістом і редактором, жила в різних містах і містечках.
Надійка з малого хотіла бути письменницею і вчителькою. Так і сталося. Правда, вона не вчителює, а викладає в одному з вищих навчальних закладів.
Як ми вже згадували раніше, у авторки дуже цікаві стосунки з Богом. Розповідає, що її прадід був священиком. Дід вчителював, але своїм дітям сказав: «Що б вам на уроках не говорили, знайте – Бог є!». Сама Надійка мала свою дорогу до Бога, багато сумнівалася і розчаровувалася. А потім відчула присутність вищої сили безпосередньо у своєму житті. Каже, що намагається свою віру на практиці втілювати на щодень, що вона віруюча, але не релігійна.
«Для мене релігія і віра відрізняються. Якщо говорити про релігію, про виконання конкретного набору обрядів, я в неї не вірю. Я вірю в те, що коли людина особисто знайомиться з Богом, її життя змінюється. Я вірю, що моє власне життя після того змінилося. Але розділяти віру на релігії і церкви я не бачу потреби. На мою думку, є номінальні віруючі будь-якої конфесії і практикуючі. Останні – це люди, які практикують те, в що вони вірять. Є такий дуже гарний вислів – «застосовуй на практиці те, про що ти говориш». Я, напевно, належу до тих людей, які намагаються це робити», – зазначила Надійка Гербіш.
українська письменниця,
перекладачка, колумністка,
ведуча подкасту «Слово на перетині»,
продюсерка. Директорка
з міжнародних літературних прав
для Європи та Нордичних країн
американської компанії
Riggins Rights Management