Зараз, як ніколи раніше, відчуваю глибоку потребу в насиченні щоденною небесною радістю і небесним спокоєм. Адвент для цього щонайкраще пасує: увесь цей період наче створений для того, щоби принишкнути і заглибитися в очікування. Надворі дрібними жменьками сипле сніг. Удома холодно. Підбірки новин пригнічують. Світла усе менше. Так легко зараз впасти у відчай. Але йдеш, балансуючи на межі, чекаєш Його, і Він обіцяє прийти. І тиха вперта радість потрохи розгорається в серці. Здається, чим ближче Різдво, тим міцніша віра, але ти знаєш: то лише так видається. Бо ж віра не додається святами. Але все одно добре, що ці свята є. Бо вони наснажують. Вони – наче відлуння свят, котрі чекають нас Попереду.