Надійка Гербіш
листопада 28 (Пт) 2014, 19:36
Адвент

Зараз, як ніколи раніше, відчуваю глибоку потребу в насиченні щоденною небесною радістю і небесним спокоєм. Адвент для цього щонайкраще пасує: увесь цей період наче створений для того, щоби принишкнути і заглибитися в очікування.

Надворі дрібними жменьками сипле сніг. Удома холодно. Підбірки новин пригнічують. Світла усе менше. Так легко зараз впасти у відчай. Але йдеш, балансуючи на межі, чекаєш Його, і Він обіцяє прийти. І тиха вперта радість потрохи розгорається в серці. Здається, чим ближче Різдво, тим міцніша віра, але ти знаєш: то лише так видається. Бо ж віра не додається святами. Але все одно добре, що ці свята є. Бо вони наснажують. Вони – наче відлуння свят, котрі чекають нас Попереду.

Мені надзвичайно подобається традиція адвентового календаря, котра зародилася в протестантських церквах Німеччини ще в ХІХ столітті. Коли ти проживаєш написане «бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували» у такий чудесний спосіб. Коли кожнісінький день містить у собі якусь радісну таємницю, маленький дарунок, жменю натхнення.

Уже завтра можна буде вчепити на двері ялинковий віночок, а ще один, з чотирма свічками, поставити у кімнаті. І щовечора запалювати одну свічку в перший тиждень, дві – у другий тиждень, три – у третій, чотири – у четвертий, і так аж до Різдва.   

Ми вже потроху закуповуємо різдвяні подарунки і листівки від чудесних художниць. Я зібрала стосик різдвяних книжок, щоби читати доні, і планую замовити ще кілька нових. Щовечора, запаливши свічку (чи свічки), ми будемо збиратися утрьох, нашою маленькою сім’єю, і запрошувати Його. Читати короткі адвентові тексти й радіти Обіцянками, які Він залишив нам.

Удень ми з Данусею будемо ходити до озера годувати лебедине сімейство, аж поки воно не полетить на зимівлю туди, де йому буде тепліше. А вечорами будемо розглядати святочні світла на сусідських будинках. Ми з Ігорем уже купили донечці санчата і дуже сподіваємося, що вона навчиться любити зиму. Попри те, що вдома так холодно. Попри те, що мама вчергове плаче, прочитавши якусь новину. Тому що радість, особливо дитяча радість, так багато важить.

Готуючи дарунки, я дуже хочу не забувати про людей, яких не знаю, але котрі особливо потребують тепла. Думаючи про тих, хто на Сході, я не хочу забувати вдів і сиріт, самотніх матусь і літніх людей, які тут. Так хочу, щоби Різдво прийшло в кожну оселю. І в період Адвенту всіляко намагатимуся розчистити для нього стежку. 

 

Мітки:
  • "Одного разу на Різдво"
  • Дорога, радіо і дощ
  • Щоденникове
  • Листи
  • Welcome

  • Мене звуть Надійка.
    Письменниця і перекладачка,
    пригодошукачка і мандрівниця.
    Закохана дружина і
    щаслива мама маленької дівчинки.
    Полюю за натхненням
    і з радістю ним ділюся.
    Вірю в дива. Вірю в Ісуса.
    Нові книжки
    Мітки
    100 випадкових фактів, 100днівліта, Bible-based curriculum, free curriculum for preschoolers in Ukrainian, homeschooling, nature study, preschool, rights management, sweet home, travelwithkids, Ukraine, Ігор, Італія, Бог, Богдана, Будапешт, Збараж, Краків, Лодзь, Німеччина, Польща, Про найкраще в місяці, Різдво, Україна, дворічки, дерев’яні іграшки, дитяча бібліотека, для натхнення, домашнє навчання, дошкільнята, Франкфурт, Франція, діти, надихає, навчання, афіша, безкоштовна навчальна програма, листи, люди, мандрівки, материнство, мої книжки, організація часу, презентації, при надії, підсумки, рекомендую, статті, трирічки, труднощі перекладу, фото, цілі, читанка, щоденник, інтеграція біженців, ілюстратори
    Instagram
    Follow
    Підписатися на розсилку
    Visited map

    visited 15 states (6.66%)
    комірка
    студія "ИРІЙ" © 2014