07 листопада (Пт) 2014, 20:19
Дорога, радіо і дощ
Щойно дописала останній розділ нової (дорослої) книжки й відіслала рукопис у видавництво. Ми вже встигли узгодити формат і стиль, але ще ніяк не доберемо назви. Я тааак тішуся, що завершила роботу над текстом. Ця книжка була для мене складною, схожою, радше, на сповідь. Ну а особливо тішуся тому, що зараз матиму більше часу - і вільного натхнення - на нові дитячі книжки. Бо Дануся невпинно надихає. За той час, що я не писала сюди, вона почала говорити кілька слів і навіть одну фразу ("де? є!"); самостійно ставати й стояти; відростила собі восьмого зуба. Стала ще більше такою маминою-маминою. Якось образилася на тата (вмикнула йому повний ігнор і, навіть не дивлячись, відкидала його руку від себе) за те, що він мене лоскотав, а я голосно протестувала. Як і раніше, шалено любить книжки. Особливо любить малюнки в усіх трьох "Мишенятках" (спасибі прекрасній художниці Віці!). Така моя-моя дівчинка.