It’s time for obvious confession: мене, як і багатьох дівчат із любов’ю до візуально прекрасного, регулярно (і часто – до сліз) засмучувало те, що я бачила в дзеркалі. Потім я навчилася просто на те дзеркало не зважати і взагалі не перевіряти, «чи все на місці», вранці, коли виходила з дому, чи коли кудись приходила – я ж так ціную хороший настрій, навіщо його псувати такими дрібницями. Це допомогло, бо мене перестало засмучувати не лише дзеркало (тобто, невідповідність уявного образу реальному), але й зовнішність загалом. Ну так, я неідеальна, але ж – who cares?