Моє життя доволі непостійне: ми живемо на дві країни (причому, наш стиль життя в кожній із них докорінно інший), наш графік залежить від робочих змін чоловіка, моя власна робота, як жартує чоловік, полягає в тому, щоби «писати книжки, задерши ноги, а потім їздити у всякі красиві міста їх презентувати», донечка не ходить до садочка, та й індивідуальний графік в університеті не передбачає рівномірного розподілу навантаження. Тож часом я просто гублюся, не знаю, за що хапатися, хвилююся-дратуюся й забуваю, як воно: примножувати радість. Тому оці маленькі ритуали – вранці, впродовж дня, увечері й уночі (я вже казала, що наш графік дуже дивний?) дають хоч якесь обрамлення нашому дню, заземлюють і не дозволяють зовсім загубитися в метушні.