Зараз у Лодзі яскраво світить сонце, а мапи, розкладені на столі, страшенно спокушують невідкритими таємницями своїх позначок… проте, як тільки ми зібралися виходити з дому, Мацьопа заснула. Тож, мабуть, це найкращий час поділитися кількома дуже яскравими і світлими – і дуже ностальгійними світлинами. Збаразькими. Поміж ними я залишу кілька статусів, написаними у ФБ нашвидкуруч, із мобільних пристроїв – у дорозі, на вокзалі, у збаразькому кабінеті… Просто тому, що мені дуже важливо зберегти ті емоції й ті думки. І ту світлу віру в дива, які несхибно трапляються – і в Збаражі, і в Лодзі, і взагалі.