Березень вдався надзвичайно насиченим, межовим навіть: втілювалися давні мрії (Ігор завершив навчання в Україні, я почала стажуватися у багаторічно омріюваній сфері, Дануся пішла на танці й закохалася в них), та водночас виснаження, праці, збурених емоцій, хвилювань, очікувань, розмаїтих перешкод для простої безтурботної радості було також дуже багато. Півмісяця минуло в сімейних застудах (і замість того, щоб мамі, скажімо, виходжувати свій кашель у ліжковому режимі, тестом на працездатність поза домом було зовсім не почуття, а незаразність, тож уже за кілька днів після першого недомагання я знову була на ногах, у трамваях, на парах, у парках чи Мануфактурі).