Інколи в соцмережах мене запитують, і як воно, подорожувати з малючкою? Круто! – кажу я. Значно, значно крутіше і – що неймовірно – легше, ніж подорожувати самій. Ігор каже, що легкість у мене не стільки від того, що в подорожах поруч Дануська, як від того, що тепер у подорожах поруч він, можна не перейматися валізами і документами. Може, воно й так, але з Дануською все одно подорожувати краще. (Ні-ні, я не применшую радості від того, що поруч І., просто пост не про те). Я вже писала тут, що дитина цілковито змінює ракурс споглядання світу і взагалі світовідчуття. Доки нам перехоплювало подих від краси краєвидів і величі архітектури, Малючка бігала за голубами, нюхала кульбабки, перебирала пальчиками травичку, захоплено розглядала польового зайчика, бавилася піском. Найкращі наші миті з подорожі – це ті, котрі «організувала» Богдана, коли захотіла спати: внутрішній дворик якогось дорогого готелю на каналі Ґранде, де стіни обвиті гліцинією, а поміж кущів бігають ящірки; фантастичний захід сонця на острові Сан Джорджо-Маджоре; безцільні прогулянки босоніж пляжем Ріміні, які приносили глибоке внутрішнє втихомирення…