Якось Юля – дівчина, з якою ми не знайомі, але котра пише мені листи, які страшенно підбадьорюють, – запитала про те, звідки береться мій час. Я довго тягнула з відповіддю (бо ж час, навіть коли з ним товаришуєш, не тягнеться у всі боки), сподіваючись колись написати розгорнутий текст з прикладами… ну й вигадати якусь унікальну методику тайм-менеджменту, яка б розв’язала всі мої проблеми й дозволила поділитися чимось насправді вартісним, заодно. Але методика не вигадалась, часу на розгорнуту відповідь не додалося, ділюся тим, що є, так, як є.