Надійка Гербіш
вересня 04 (Пт) 2015, 16:06
Інтерв"ю. Надійка Гербіш: «Я переконана, що книжки будуть навіть у Раю»

Надійкою її називали і називають удома. Саме ця форма імені найбільш співзвучна її внутрішньому світовідчуттю – бо вона про дівчинку, яка надіється.

Я знайома з Надійкою Гербіш, тоді ще Шевченко, з доуніверситетських років.

11 років тому ми сиділи за однією партою, тримаючись за руки, і Надійка підказувала мені правильні відповіді на питання викладача.

З юних років я знала її як нестримну мрійливу натуру, яка вміла створити навколо себе свій особливий «теплий» світ, сповнений любові до Бога та людей поруч.

Надія Гербіш – українська письменниця, журналістка, перекладачка. Книжку «Теплі історії до кави» високо оцінили на  Львівському форумі книговидавців, також ця книжка здобула перше місце в рейтингу «Топ-20» мережі книгарень «Є». На європейському християнському форумі видавців Marketsquare Europe, що відбувся у Будапешті в жовтні 2012 року, вона здобула нагороду «2012 EuropeanChristian Book of the Year».

Надійка – молода вродлива жінка,  християнка, турботлива та відповідальна мама та дружина, письменниця, яка теплими словами намагається зігріти душі читачів, даруючи радість та надію.

Сьогодні ми поспілкуємося з нею, про її стосунки з Ісусом, про віру, книги, друзів та виховання дітей.

 

Надійко , коли ти вперше відчула присутність Ісуса в своєму житті?

З дуже раннього дитинства я любила просто собі говорити з Богом. Але вирішальний момент настав, коли мала 6 років. Пам’ятаю, як стояла на колінах, плакала і запрошувала Ісуса стати моїм особистим Спасителем.

Ти співаєш в церкві? Сама пишеш тексти, музику? Що відчуваєш прославляючи Ісуса через музику?

Співала раніше, зараз – у декреті (донечка була б не проти заволодіти маминим мікрофоном, тож ми поки не ризикуємо). Пишу спонтанно, ніколи не записуючи. Через музику дуже легко підготувати серце, відкрити його повністю, аби відчути особливу Божу присутність.

11883017_1132479566766574_278589173_o (1)Що означає для тебе поняття духовності книги? «Народжуючи»  свої книги, що передусім хочеш дати читачу та що отримуєш сама від своїх творінь?

Є книжки, які насичують дух, є книжки, які надихають, є ті, які розвивають певні професійні здібності… Але я не розділяю їх за критерієм духовна-не духовна. Для людини, яка все своє життя присвятила Богу, духовним є все, адже все для Нього, через Нього і Йому. Різні книжки я пишу по-різному. Якісь із них нагадують молитви вдячності, інші – сповіді перед  Добрим Другом. Я не намагаюся уявити свого читача, адже це спричинило б спокусу йому сподобатися, догодити. І зіпсувало б усе – щирість, правдивість, справжність.

Проговорюючи якісь важливі питання, я часто віднаходжу відповіді. У цьому сенсі особливою для мене книжкою є «Дороговкази, радіо та дощ» (Свічадо, 2015). Це християнська есеїстика, моя книжка-сповідь. Після неї я зрозуміла, що не хочу ближчим часом повертатися до художніх текстів для дорослих. Ота відкритість, що, здається, інколи торкається межі або й виходить за неї, ця провокативність і невимушеність жанру non-fiction особливо близька мені зараз.

Що для тебе є віра у Бога та віра взагалі?

Вірити можна по-різному. Біблія каже, що навіть демони вірують. Моя віра в Бога полягає в повному, щоденному підпорядкуванні себе Йому.

Чи має значення читання звичайної паперової книги у вирі сучасних технологій?

Безумовно. Я переважно купую й читаю саме паперові книжки – і для себе, і для чоловіка, і для донечки, і на подарунки. У мене також є кіндл, а на телефоні й планшеті можна відшукати інтерактивні дитячі книжки, і я активно відслідковую новинки на електронній книжковій платформі й використовую їх, проте паперова книжка не втрачає своєї актуальності.

Колись я працювала перекладачем на міжнародній конференції книговидавців, і одному з мовців поставили питання, яким, на його думку, є майбутнє паперової книжки, і чи не витіснять її сучасні технології.

«Чи витіснила мікрохвильова звичайну духовку? – запитав він. – А спершу нам здавалося, що буде саме так. Зараз же бачимо, що кожен із цих пристроїв має різні призначення і різні «ніші». Те ж стосується і паперових та електронних книжок».

Традиційною є думка, що освідчена людина повинна читати книжки? Чи так це?

Я не фанат традицій, але тут однозначно погоджуюся. Хіба може бути інакше?

У добу інформацйих технологій і транспорту, який переносить за кілька годин на іншу сторону півкулі, чи можна замінити читання іншими досвідами?

Замінити? Навіщо? Краще доповнити! Книжки надихають на новий досвід і відкривають небачені світи. Крім того, не у всіх є можливість купити квиток на завтра на інший бік півкулі. А купити книжку про мандри може практично кожен. Ну чи знайти таку книжку в бібліотеці. Читання збагачує, змінює, моделює, в відкриває нові можливості й підказує, як їх застосувати. І, якщо є бажання, на нього завжди можна знайти час. Кажу це як мама маленької дівчинки, яка працює, мандрує, пише і вперто намагається приборкати неприборкуваний побут – попри це все я читаю щодня. Багато.

Найцінніша для тебе книга в домашній бібліотеці?

Тут відповідь буде страшенно передбачуваною – моя особиста Біблія.

Хто для тебе справжній друг? Чи може книжка замінити друзів?

Замінити – ні. Бог створив людей для спілкування з Собою і одне з одним. Книжка – це чудово, але геть із іншої опери. У мене багато друзів, яких я дуже люблю й ціную. Та найближчим другом є Ісус. З-поміж людей – мій чоловік Ігор. І донечка Дануся, хоч яка маленька, вже моя найближча подружка. Ще двоє людей, яким найбільше довіряю – мама і пресвітер. До речі, розмови про книжки страшенно зближують людей і зміцнюють дружбу! І так, я переконана, що книжки будуть навіть у Раю.

11874421_1132479376766593_510615948_oЩо таке виховання для тебе? і чи повинна література виховувати маленьких і дорослих читачів? Чи повинна відзрізнятися література для дорослих та дітей? Чим?

Діти вчаться з наших вчинків, тому (говорячи про батьківство) мій особистий ріст і розвиток – це безпосереднє виховання дитини також. Це відображається і в текстах. Я не ставлю собі за мету когось виховувати через книжки, які пишу. Пишу, аби поділитися радістю/досвідом/натхненням/любов’ю/вдячністю. І дуже тішуся, коли це якось допомагає моїм читачам. Для дитячої і дорослої літератури, очевидно, є різні критерії. Але – на мій смак – книжка має будувати, дарувати радість і надію, незалежно від того, чи написана вона для маленьких людей, а чи для дітей, які уже виросли.

“Якщо хочете допомогти своїм дітям, залиште їх у спокої?” – які думки викликають ці слова? яка роль батьків у житті маленької людини, яку посилає їм Господь?

Думки про відносність висловлювань і про потребу контексту. Вряд чи автор мав на увазі, що варто залишати дитину «в спокої», якщо вона раптом передумала переходити на інший бік в той час, як ви з нею опинилися посеред дороги, заповненої машинами. Очевидно, це лише один із прикладів, коли «спокій» – не найпотрібніше для дитини. Узагалі, бути поруч, вчити не стільки словами, скільки вчинками, любити безумовно, підтримувати, вірити, радіти разом, молитися, піклуватися – то тільки мала частина щоденних завдань батьків. Я намагаюся постійно пам’ятати про те, що моя маленька дівчинка – то особистість, яка прийшла в наше життя для того, аби ми послужили їй…

Та в Бога є особливий, унікальний, дивовижний план саме для її життя. І я хочу допомогти їй зреалізувати цей Божий план, підготувати, надихнути, наповнити її любов’ю і радістю, та й просто насолодитися тим часом, коли вона ще так сильно мене потребує. Я також пам’ятаю про те, що роль мами не нівелює ролі дружини. Час для подружжя, коли ми залишаємося з чоловіком удвох, однаково важливий як для нашого шлюбу, так і для нашого батьківства.

За що хотіла б подякувати і що запитати в Ісуса, якби зустріла Його?

Мої зустрічі з Ним щоденні. Як і питання-подяки… І Він відповідає – у різний спосіб. Та все, що бачу і розумію тут, наче крізь тьмяне скло. Думаю, коли побачуся з Ним «наживо», не матиму чого говорити. Просто вдячно мовчатиму.

Фото з приватного архіву Надії Гербіш

Розмовляла Ірина Скоробогата

 

Мітки:
  • 9 запитань письменнику
  • Надія Гербіш: «З кожним днем стаю щасливішою»
  • Надійка Гербіш: "З дитинства я мріяла бути письменницею"
  • Інтерв'ю Високому Замку: «Пишу всупереч тому, що відбувається навколо»
  • «Теплі історії» до кави і шоколаду стали бестселерами несподівано для авторки

  • Надійка Гербіш
    українська письменниця,
    перекладачка, колумністка,
    ведуча подкасту «Слово на перетині»,
    продюсерка. Директорка
    з міжнародних літературних прав
    для Європи та Нордичних країн
    американської компанії
    Riggins Rights Management
    Нові книжки:
    комірка
    Monastyrski © 2014-2020