Ще один фантастичний місяць, у який мені хочеться кричати й розвішувати плакати на кожному стовпі: "Бог дивовижний!” Особливість місяця в тому, що всі ці дива ще не можуть помітити оточуючі, тож вони наповнюють зсередини, роблячи серце схожим на повітряну кулю, і піднімають ноги над землею. Одне з див, про які таки можу розповісти – ми таке знайшли краківське помешкання мрії! Але про це – трохи нижче.

Для тих, хто запитував про українську (Київ, Львів, Тернопіль) та франкфуртську частини публічних зустрічей вересня-жовтня. Рахую дні, щоби побачитися з усіма, за ким скучила - і за тими, кого ще не знаю, але точно з радістю обійму.

Серпневі ночі такі глибокі-глибокі, розростаються зорями, набираються новим виміром, темнішають, густішають. У саду – осінні телеграми на кожному кроці. Скоро будуть кучеряві тумани і вовняні шкарпетки. "Та вовняні шкарпетки,” – виправила б мене Богдана, якби читала, а не дивилася зараз зі своєю бабусею якесь класичне кіно, бо (оскільки!) вона говорить дуже красивою літературною мовою і всіх довкола виправляє ("бабцю, скільки можна тобі повторювати: смажити, а не жарити, борошно, а не мука”). Я п’ю найсмачнішу з можливих кав – французьку, ручного обсмажування, з мигдалем – по півфренчпреса на день. Заливаю у мініатюрні порцелянові філіжанки з англійської колекції – з тонкими чайними трояндами й золотими обвідочками. Їм чорний шоколад. Працюю в найзатишнішому на світі кабінетику. Усе, як прийнято в серпні.

Фантастичний місяць – закорінений у рідний дім і водночас розпростертий по всьому світу через стопку авіаквитків у скриньці на майбутні подорожі, мандрівних рідних та друзів, міжнародні робочі проекти і (нарешті!) офіційне підтвердження роботи мрії. Той місяць, коли всі великі мрії на літо несподівано взяли й утілилися, і нічого особливого вже від нього не хочеться, лише насолоджуватися тихо й без поспіху.  

Місяць чудових результатів. Ігоря підвищили на посаді, а тоді він узяв і вступив на магістратуру Ягеллонського університету!  Дануся сама, не перемальовуючи нізвідки, написала мені "МАМА", а її бабуся знову поїхала в Кенію. Я захистила магістерську на "відмінно", а тоді раптом дізналася, що й диплом буде "червоним”, і ніякі завалені плавання йому не зашкодять. Повернулася до перекладу книжок – одразу в два фантастично кльові проекти.  "15 дієвідмін радості” – моя нова книжка, що незабаром з’явиться у "Свічаді”, обросла палітуркою й стала ще на крок ближче до полиць книгарень. І не лише...