Емоційні підсумки року я пишу під свій День народження, а наприкінці року – якусь суху «статистику» й висновки – рахуючи власні ляпи й дякуючи-дякуючи-дякуючи тим, завдяки кому рік, попри все, був чудесним. Ключовий висновок цього року: колись юні на заводах давали молоко за шкідливість, а мені за розхристану необлаштованість провінційного життя і професійне вкалування видають любов – тонами. І ця любов – моє пальне, без якого нічогісінько не було б.

Зараз саме та казкова пора, коли завіконня переливається дощами, туманами й сонячними поблисками; у грубці, каганці й підсвічниках горить приручений вогонь; я дістала свій мішок в’язаних шкарпеток (лагідні руки чарівних жінок мені дарують їх щоосені і щозими); книжки читаються подовгу затишними вечорами, а чаї-кави ллються ріками. Однак коли раптом посеред осені приходять листівки з літа від повелительки феї краси Oksana Tysovska, ними просто неможливо не поділитися.

  Цьогорічна наша грецька відпустка могла би стати зовсім ідеальною: оксамитовий сезон, затишна квартирка з великою терасою біля самого моря і подвір’ям, на якому ростуть пальми, лимони, оливки, гранати, мандарини і розмаїті квіти. Могла б і стати геть жахливою – разом з нами до Афін прилетів грізний циклон і замість звичної для цієї пори спеки накинув на місто та його пляжі сітку дощів, вітрів і холодів. Однак вона не була ні ідеальною, ні жахливою – а просто хорошою. А найголовніше, вона стала важливою віхою – місцем переосмислень і несподівано віднайденої, такої потрібної і загубленої колись давно, спокійної буденної радості.  

Я часто кажу, що в світі є дві ідеальні роботи, і обидві – мої. І якщо про письменництво я розповідаю вже багато років поспіль на читацьких зустрічах та в інтерв’ю, мало хто розуміє особливості моєї другої роботи, яку люблю не менше – управління проектами в галузі міжнародних книжкових прав. Це треба якось виправляти, тому час від часу ділитимуся тут розмаїтими прикладами та важливостями – мені так багато людей кажуть, що мої книжки надихнули писати і їх, що я подумала: пора своїми тутешніми записами зрощувати молоде покоління фахівців і в галузі rights management-у.

Мені так рідко випадають безтурботні вихідні, а ще й такі, коли не надто пізно, а найдорожчі вже сплять, за вікном дощ, а у вікно заглядає виноград, що я дозволю собі скористатися цим і вдруге за день написати у блоґ. І не тільки вдруге за день, а ще й влітку – про осінь! Про осінь, про яку безліч письменників світу і я зокрема накатали вже й так гігантські лонґріди в численних томах. Але, як я вже казала, коли за вікном ніч і дощ і ще не холодно, але вже не спекотно, хочеться писати. Що завгодно. Хоч переліки найкращих традицій осені в стилі love (закреслено) autumn is...