«Ми живемо на краю вулкана» - це ще одна моя «воєнна» книжка, яка вийшла цього літа. Художня проза для дітей, однак повністю виснувана із історичних фактів, документів, спогадів очевидців. У ній ідеться про єврейське ґетто в Збаражі в період Другої світової. Якщо «Яблука війни», яку показувала вам учора, писалася в аеропортах і готелях, після довгих ресторанних розмов із вдумливими колегами з усього світу, із дихання на повні груди й відкритості серця всім вітрам, то "Вулкан" писався геть інакше: у болісному, глибокому зануренні. Я ходила вулицями, про які писала. Стояла на місці, на якому мала би стояти Естер, живучи (виживаючи!) в ґетто, і спостерігала за тим, що вона могла би бачити. Яка перспектива відкривалася з кожного клаптика тої землі – і які думки могла розворушувати всередині.