Це моє найулюбленіше свято. Я його чекаю сильніше, ніж Дня незалежності, коли всі довкола, здається, нарешті вірять, що все буде добре в нашому королівстві, і гордо ходять у вишиванках (тільки не я – заважає вбудований нон-конформізм, і нічого з тим не вдію). Ніж власного Дня народження чи Форуму Видавців (а це ж також майже як День народження, бо до нього майже щороку в мене виходить книжка). Ніж сімейних мандрівок. Сильніше, ніж дня народження чоловіка, мами, чи – навіть! – донечки. Тому що Різдво – це про радість, силу, перемогу, про вічність, про непереможність смерті, про драму з прекрасним завершенням, про любов, жертовність, про чудо, про сенс усього.